Hiob 29
Lutherbibel 1912Translation
Lutherbibel 1912
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Und Hiob hob abermals an seine Sprüche und sprach:
1І повів Йов далїй поважну мову свою й говорив:
2O daß ich wäre wie in den vorigen Monden, in den Tagen, da mich Gott behütete;
2О, коли б я був такий, як у тих місяцях, що минули, як у ті днї, коли Бог ще стеріг мене;
3da seine Leuchte über meinem Haupt schien und ich bei seinem Licht in der Finsternis ging;
3Коли його сьвітло ще блищало в мене над головою, й я при сьвітлї (ласки) його ходив посеред темряви;
4wie war ich in der Reife meines Lebens, da Gottes Geheimnis über meiner Hütte war;
4Як в молодощах моїх ласка Божа витала понад наметом моїм;
5da der Allmächtige noch mit mir war und meine Kinder um mich her;
5Коли то Вседержитель був ще зо мною, а дїти мої кругом мене;
6da ich meine Tritte wusch in Butter und die Felsen mir Ölbäche gossen;
6Коли то дороги мої залиті були молоком, а скеля точила потоки олїї!
7da ich ausging zum Tor in der Stadt und mir ließ meinen Stuhl auf der Gasse bereiten;
7Тодї виходив я, було до воріт міста, й уставляв на майданї сїдалище себі,
8da mich die Jungen sahen und sich versteckten, und die Alten vor mir aufstanden;
8Хлопцї загледять мене, й ховаються, старцї встають і стоять;
9da die Obersten aufhörten zu reden und legten ihre Hand auf ihren Mund;
9Значні здержуються від бесїди й кладуть палцї на уста свої.
10da die Stimme der Fürsten sich verkroch und ihre Zunge am Gaumen klebte!
10Голос старшин умовкає, а язик прилипає до піднебіння в їх.
11Denn wessen Ohr mich hörte, der pries mich selig; und wessen Auge mich sah, der rühmte mich.
11Ухо, що почує мене, вже й благословляє мене; око, що бачить мене, вже мене й величає;
12Denn ich errettete den Armen, der da schrie, und den Waisen, der keinen Helfer hatte.
12Бо рятував терплячого, що голосив, і сироту безпомочного.
13Der Segen des, der verderben sollte, kam über mich; und ich erfreute das Herz der Witwe.
13Хто погибав, того благословеннє приходило на мене, а серцю вдовицї подавав я відраду.
14Gerechtigkeit war mein Kleid, das ich anzog wie einen Rock; und mein Recht war mein fürstlicher Hut.
14Я одягавсь у справедливість, а суд мій окрашував мене, мов мантиєю й вінцем.
15Ich war des Blinden Auge und des Lahmen Fuß.
15Я був очима слїпому й ногами кульгавому;
16Ich war ein Vater der Armen; und die Sache des, den ich nicht kannte, die erforschte ich.
16Я був батьком убогим і всяку справу незнану розбірав я розважливо.
17Ich zerbrach die Backenzähne des Ungerechten und riß den Raub aus seinen Zähnen.
17Злюцї торощив я челюстї і виривав із зубів у його здобичу.
18Ich gedachte: “Ich will in meinem Nest ersterben und meiner Tage viel machen wie Sand.”
18От і мовляв я собі: Вмру я в свойму гнїздї й днїв моїх буде много, як піску;
19Meine Wurzel war aufgetan dem Wasser, und der Tau blieb über meinen Zweigen.
19Корінь мій відкритий буде приступови води, й роси ночувати муть на галуззю мойму.
20Meine Herrlichkeit erneute sich immer an mir, und mein Bogen ward immer stärker in meiner Hand.
20Слава моя не зостарієсь, а лук мій останесь кріпким у руцї в мене.
21Sie hörten mir zu und schwiegen und warteten auf meinen Rat.
21Бувало, слухали мене, й дожидали мовчки поради моєї.
22Nach meinen Worten redete niemand mehr, und meine Rede troff auf sie.
22Слів моїх уже й не розбірали, слова мої капали дощиком на них.
23Sie warteten auf mich wie auf den Regen und sperrten ihren Mund auf als nach dem Spätregen.
23Дожидали мене, й, як (земля) до опізненого дощу, отвирали роти свої.
24Wenn ich mit ihnen lachte, wurden sie nicht zu kühn darauf; und das Licht meines Angesichts machte mich nicht geringer.
24Бувало, всьміхнусь до них — а вони й не довіряють; веселого лиця мого нїколи не омрячили.
25Wenn ich zu ihrem Geschäft wollte kommen, so mußte ich obenan sitzen und wohnte wie ein König unter Kriegsknechten, da ich tröstete, die Leid trugen.
25Я назначав поступки їх, і засїдав на передньому місцї, та жив, нїби царь проміж своїм військом, як утїшитель плачучих.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.