Job 29
King James Version with ApocryphaTranslation
King James Version with Apocrypha
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Moreover Job continued his parable, and said,
1І повів Йов далїй поважну мову свою й говорив:
2Oh that I were as in months past, as in the days when God preserved me;
2О, коли б я був такий, як у тих місяцях, що минули, як у ті днї, коли Бог ще стеріг мене;
3When his candle shined upon my head, and when by his light I walked through darkness;
3Коли його сьвітло ще блищало в мене над головою, й я при сьвітлї (ласки) його ходив посеред темряви;
4As I was in the days of my youth, when the secret of God was upon my tabernacle;
4Як в молодощах моїх ласка Божа витала понад наметом моїм;
5When the Almighty was yet with me, when my children were about me;
5Коли то Вседержитель був ще зо мною, а дїти мої кругом мене;
6When I washed my steps with butter, and the rock poured me out rivers of oil;
6Коли то дороги мої залиті були молоком, а скеля точила потоки олїї!
7When I went out to the gate through the city, when I prepared my seat in the street!
7Тодї виходив я, було до воріт міста, й уставляв на майданї сїдалище себі,
8The young men saw me, and hid themselves: and the aged arose, and stood up.
8Хлопцї загледять мене, й ховаються, старцї встають і стоять;
9The princes refrained talking, and laid their hand on their mouth.
9Значні здержуються від бесїди й кладуть палцї на уста свої.
10The nobles held their peace, and their tongue cleaved to the roof of their mouth.
10Голос старшин умовкає, а язик прилипає до піднебіння в їх.
11When the ear heard me , then it blessed me; and when the eye saw me , it gave witness to me:
11Ухо, що почує мене, вже й благословляє мене; око, що бачить мене, вже мене й величає;
12Because I delivered the poor that cried, and the fatherless, and him that had none to help him.
12Бо рятував терплячого, що голосив, і сироту безпомочного.
13The blessing of him that was ready to perish came upon me: and I caused the widow’s heart to sing for joy.
13Хто погибав, того благословеннє приходило на мене, а серцю вдовицї подавав я відраду.
14I put on righteousness, and it clothed me: my judgment was as a robe and a diadem.
14Я одягавсь у справедливість, а суд мій окрашував мене, мов мантиєю й вінцем.
15I was eyes to the blind, and feet was I to the lame.
15Я був очима слїпому й ногами кульгавому;
16I was a father to the poor: and the cause which I knew not I searched out.
16Я був батьком убогим і всяку справу незнану розбірав я розважливо.
17And I brake the jaws of the wicked, and plucked the spoil out of his teeth.
17Злюцї торощив я челюстї і виривав із зубів у його здобичу.
18Then I said, I shall die in my nest, and I shall multiply my days as the sand.
18От і мовляв я собі: Вмру я в свойму гнїздї й днїв моїх буде много, як піску;
19My root was spread out by the waters, and the dew lay all night upon my branch.
19Корінь мій відкритий буде приступови води, й роси ночувати муть на галуззю мойму.
20My glory was fresh in me, and my bow was renewed in my hand.
20Слава моя не зостарієсь, а лук мій останесь кріпким у руцї в мене.
21Unto me men gave ear, and waited, and kept silence at my counsel.
21Бувало, слухали мене, й дожидали мовчки поради моєї.
22After my words they spake not again; and my speech dropped upon them.
22Слів моїх уже й не розбірали, слова мої капали дощиком на них.
23And they waited for me as for the rain; and they opened their mouth wide as for the latter rain.
23Дожидали мене, й, як (земля) до опізненого дощу, отвирали роти свої.
24If I laughed on them, they believed it not; and the light of my countenance they cast not down.
24Бувало, всьміхнусь до них — а вони й не довіряють; веселого лиця мого нїколи не омрячили.
25I chose out their way, and sat chief, and dwelt as a king in the army, as one that comforteth the mourners.
25Я назначав поступки їх, і засїдав на передньому місцї, та жив, нїби царь проміж своїм військом, як утїшитель плачучих.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.