Job 2
King James Version with ApocryphaTranslation
King James Version with Apocrypha
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Again there was a day when the sons of God came to present themselves before the LORD , and Satan came also among them to present himself before the LORD .
1Сталося ж одного дня, що сини Божі прийшли стати перед Господом; та прийшов і Сатана між ними стати перед Господом.
2And the LORD said unto Satan, From whence comest thou? And Satan answered the LORD , and said, From going to and fro in the earth, and from walking up and down in it.
2І спитав Господь Сатану: Звідкіля прийшов єси? Відказав Сатана Господеві й говорить: Я ходив по землї й обійшов її навкруги.
3And the LORD said unto Satan, Hast thou considered my servant Job, that there is none like him in the earth, a perfect and an upright man, one that feareth God, and escheweth evil? and still he holdeth fast his integrity, although thou movedst me against him, to destroy him without cause.
3І рече Господь Сатанї: А звернув ти ввагу на раба мого Йова? Другого бо такого нема на землї, такого щирого, справедливого, богобоязливого та щоб так цурався лихого.
4And Satan answered the LORD , and said, Skin for skin, yea, all that a man hath will he give for his life.
4І відказав Сатана й промовив: Шкуру за шкуру, а за свою душу оддасть чоловік усе, що має.
5But put forth thine hand now, and touch his bone and his flesh, and he will curse thee to thy face.
5Просьтягни тільки руку твою й торкнись костей його й тїла його, — чи благословити ме він тебе?
6And the LORD said unto Satan, Behold, he is in thine hand; but save his life.
6І рече Господь Сатанї: Ну, він у руцї твоїй тільки душу (життє) його пощади.
7¶ So went Satan forth from the presence of the LORD , and smote Job with sore boils from the sole of his foot unto his crown.
7І пійшов Сатана зперед Господа, та вдарив Йова лютою проказою від підошов аж до тїмя.
8And he took him a potsherd to scrape himself withal; and he sat down among the ashes.
8І взяв він черепок, щоб ним скребтись, та й сїв на попелищі (далеко від господи).
9¶ Then said his wife unto him, Dost thou still retain thine integrity? curse God, and die.
9І промовила до його жона його: Чи ти ще держати мешся твердо в твоїй праведностї? Занехай Бога й умри.
10But he said unto her, Thou speakest as one of the foolish women speaketh. What? shall we receive good at the hand of God, and shall we not receive evil? In all this did not Job sin with his lips.
10Він же промовив до неї: Ти плещеш таке, як яка безумна. Приймали ми добре од Господа, а лихого б то й не приймати? У всьому тому не провинив Йов устами своїми.
11¶ Now when Job’s three friends heard of all this evil that was come upon him, they came every one from his own place; Eliphaz the Temanite, and Bildad the Shuhite, and Zophar the Naamathite: for they had made an appointment together to come to mourn with him and to comfort him.
11Перечувши три приятелї Йовові про все те нещастє, яке на його впало, пійшли, кожен із свого місця: Елифаз Теманський, Билдад Савхеаський й Зофар Наамський, й зійшлись, щоб пійти разом посумувати з ним і розважити його.
12And when they lifted up their eyes afar off, and knew him not, they lifted up their voice, and wept; and they rent every one his mantle, and sprinkled dust upon their heads toward heaven.
12Споглянувши на його віддалеки, не познали його та й заплакали в голос; і роздер кожен одежу на собі, та й почали кидати порох проти неба понад головами своїми.
13So they sat down with him upon the ground seven days and seven nights, and none spake a word unto him: for they saw that his grief was very great.
13І седїли вони такенькі біля його на землї сїм день і сїм ночей, й нї один не говорив до його й слова, бачили бо, що біль його був надто великий.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.