Job 32
King James Version with ApocryphaTranslation
King James Version with Apocrypha
Kulish and Puluj Bible (1905)
1So these three men ceased to answer Job, because he was righteous in his own eyes.
1Як же ті трі мужі вже не відказували Йовові, тим що він себе мав за праведного,
2Then was kindled the wrath of Elihu the son of Barachel the Buzite, of the kindred of Ram: against Job was his wrath kindled, because he justified himself rather than God.
2Тодї запалав гнївом Еліуй Барахиїленко, з Бузу, з роду Рамового; а запалав гнїв його на Йова за те, що виправдував себе більш, анїж Бога;
3Also against his three friends was his wrath kindled, because they had found no answer, and yet had condemned Job.
3А на трьох другів його досадував за те, що не знайшли влучної відповідї, а тільки винуватили Йова.
4Now Elihu had waited till Job had spoken, because they were elder than he.
4Еліуй же ждав, покіль Йов говорив, бо ті були старші його віком.
5When Elihu saw that there was no answer in the mouth of these three men, then his wrath was kindled.
5Як же побачив Еліуй, що уста тих трьох мужів не вміли більш відказувати, то й запалав гнївом.
6And Elihu the son of Barachel the Buzite answered and said, I am young, and ye are very old; wherefore I was afraid, and durst not shew you mine opinion.
6От і озвавсь Еліуй Барахиїленко з Бузу так: Я молодий, а ви вже старцї: я боявсь висказувати мою думку.
7I said, Days should speak, and multitude of years should teach wisdom.
7Я собі думав: Нехай говорять днї, і многі лїта навчають мудростї.
8But there is a spirit in man: and the inspiration of the Almighty giveth them understanding.
8Але дух у чоловіцї та вдохновеннє від Вседержителя дають йому розум.
9Great men are not always wise: neither do the aged understand judgment.
9Не самі ж тільки многолїтні розумні, та й не самі старцї знають правду.
10Therefore I said, Hearken to me; I also will shew mine opinion.
10От чому я говорю. Тим то вислухайте мене, виповім і я те, що знаю.
11Behold, I waited for your words; I gave ear to your reasons, whilst ye searched out what to say.
11Ось, я вижидав, що ви казати мете, — вслуховавсь у ваші розсуджування, докіль ви придумували, що б сказати.
12Yea, I attended unto you, and, behold, there was none of you that convinced Job, or that answered his words:
12Пильно дивився на вас, та ось нї один із вас не спромігся доказати провину Йову, ба вже й перестали відповідати на слова його.
13Lest ye should say, We have found out wisdom: God thrusteth him down, not man.
13Не говоріте: ми знайшли мудрість у йому, й хиба Бог опрокине його, а не чоловік.
14Now he hath not directed his words against me: neither will I answer him with your speeches.
14От же, коли б він обертав слова свої до мене, я б не по вашому вмів на його річ відказати.
15They were amazed, they answered no more: they left off speaking.
15Полякались, мовчять, перестали говорити.
16When I had waited, (for they spake not, but stood still, and answered no more;)
16А коли я жду, а вони не говорять, зʼупинились і вже не відказують,
17I said , I will answer also my part, I also will shew mine opinion.
17То я відкажу й виявлю мою думку.
18For I am full of matter, the spirit within me constraineth me.
18Повен я слова, й дух мій в менї розпирає мене.
19Behold, my belly is as wine which hath no vent; it is ready to burst like new bottles.
19Справдї, нутро моє, як молоде вино в зачиненій посудинї: воно готове розпукнутись, неначе міх новий.
20I will speak, that I may be refreshed: I will open my lips and answer.
20Виговорюсь; стане менї легче; відчиню уста мої й відкажу.
21Let me not, I pray you, accept any man’s person, neither let me give flattering titles unto man.
21Не дивити мусь на лице чоловіка й нїякому чоловікові лестити не буду,
22For I know not to give flattering titles; in so doing my maker would soon take me away.
22Лестити бо я не вмію, нехай би й зараз убив мене Творець мій!
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.