Job 32
Clementine Vulgate, 1598Translation
Clementine Vulgate, 1598
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Omiserunt autem tres viri isti respondere Job, eo quod justus sibi videretur.
1Як же ті трі мужі вже не відказували Йовові, тим що він себе мав за праведного,
2Et iratus indignatusque est Eliu filius Barachel Buzites, de cognatione Ram: iratus est autem adversum Job, eo quod justum se esse diceret coram Deo.
2Тодї запалав гнївом Еліуй Барахиїленко, з Бузу, з роду Рамового; а запалав гнїв його на Йова за те, що виправдував себе більш, анїж Бога;
3Porro adversum amicos ejus indignatus est, eo quod non invenissent responsionem rationabilem, sed tantummodo condemnassent Job.
3А на трьох другів його досадував за те, що не знайшли влучної відповідї, а тільки винуватили Йова.
4Igitur Eliu expectavit Job loquentem, eo quod seniores essent qui loquebantur.
4Еліуй же ждав, покіль Йов говорив, бо ті були старші його віком.
5Cum autem vidisset quod tres respondere non potuissent, iratus est vehementer.
5Як же побачив Еліуй, що уста тих трьох мужів не вміли більш відказувати, то й запалав гнївом.
6Respondensque Eliu filius Barachel Buzites, dixit: [Junior sum tempore, vos autem antiquiores: idcirco, demisso capite, veritus sum vobis indicare meam sententiam.
6От і озвавсь Еліуй Барахиїленко з Бузу так: Я молодий, а ви вже старцї: я боявсь висказувати мою думку.
7Sperabam enim quod ætas prolixior loqueretur, et annorum multitudo doceret sapientiam.
7Я собі думав: Нехай говорять днї, і многі лїта навчають мудростї.
8Sed, ut video, spiritus est in hominibus, et inspiratio Omnipotentis dat intelligentiam.
8Але дух у чоловіцї та вдохновеннє від Вседержителя дають йому розум.
9Non sunt longævi sapientes, nec senes intelligunt judicium.
9Не самі ж тільки многолїтні розумні, та й не самі старцї знають правду.
10Ideo dicam: Audite me: ostendam vobis etiam ego meam sapientiam.
10От чому я говорю. Тим то вислухайте мене, виповім і я те, що знаю.
11Expectavi enim sermones vestros; audivi prudentiam vestram, donec disceptaremini sermonibus;
11Ось, я вижидав, що ви казати мете, — вслуховавсь у ваші розсуджування, докіль ви придумували, що б сказати.
12et donec putabam vos aliquid dicere, considerabam: sed, ut video, non est qui possit arguere Job, et respondere ex vobis sermonibus ejus.
12Пильно дивився на вас, та ось нї один із вас не спромігся доказати провину Йову, ба вже й перестали відповідати на слова його.
13Ne forte dicatis: Invenimus sapientiam: Deus projecit eum, non homo.
13Не говоріте: ми знайшли мудрість у йому, й хиба Бог опрокине його, а не чоловік.
14Nihil locutus est mihi: et ego non secundum sermones vestros respondebo illi.
14От же, коли б він обертав слова свої до мене, я б не по вашому вмів на його річ відказати.
15Extimuerunt, nec responderunt ultra, abstuleruntque a se eloquia.
15Полякались, мовчять, перестали говорити.
16Quoniam igitur expectavi, et non sunt locuti: steterunt, nec ultra responderunt:
16А коли я жду, а вони не говорять, зʼупинились і вже не відказують,
17respondebo et ego partem meam, et ostendam scientiam meam.
17То я відкажу й виявлю мою думку.
18Plenus sum enim sermonibus, et coarctat me spiritus uteri mei.
18Повен я слова, й дух мій в менї розпирає мене.
19En venter meus quasi mustum absque spiraculo, quod lagunculas novas disrumpit.
19Справдї, нутро моє, як молоде вино в зачиненій посудинї: воно готове розпукнутись, неначе міх новий.
20Loquar, et respirabo paululum: aperiam labia mea, et respondebo.
20Виговорюсь; стане менї легче; відчиню уста мої й відкажу.
21Non accipiam personam viri, et Deum homini non æquabo.
21Не дивити мусь на лице чоловіка й нїякому чоловікові лестити не буду,
22Nescio enim quamdiu subsistam, et si post modicum tollat me factor meus.]
22Лестити бо я не вмію, нехай би й зараз убив мене Творець мій!
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.