Job 23

Clementine Vulgate, 1598

Kulish and Puluj Bible (1905)

1Respondens autem Job, ait:

1І озвавсь Йов і рече:

2[Nunc quoque in amaritudine est sermo meus, et manus plagæ meæ aggravata est super gemitum meum.

2Ще й сим разом бесїда моя гірка; бо ж і страдання мої більші, нїж стогнання мої.

3Quis mihi tribuat ut cognoscam et inveniam illum, et veniam usque ad solium ejus?

3О, коли б я знав, де знайти його (Бога), й зміг доступити до престолу його!

4Ponam coram eo judicium, et os meum replebo increpationibus:

4Я виясив би перед ним справу мою, й уста мої сповнились би оправдуваннєм;

5ut sciam verba quæ mihi respondeat, et intelligam quid loquatur mihi.

5Я б тодї знав, якими словами він менї відповів би, й зрозумів би, що би він менї сказав.

6Nolo multa fortitudine contendat mecum, nec magnitudinis suæ mole me premat.

6Та чи ж став би то він у повній своїй силї зо мною спорити? О, нї! нехай би тільки звернув увагу на мене.

7Proponat æquitatem contra me, et perveniat ad victoriam judicium meum.

7Тодї я, як праведник, міг би розправлятись із ним — і я на все одержав б виправданнє від суддї мого.

8Si ad orientem iero, non apparet; si ad occidentem, non intelligam eum.

8А то я йду вперед — і нема його, повертаю назад і не зустріну його.

9Si ad sinistram, quid agam? non apprehendam eum; si me vertam ad dexteram, non videbo illum.

9Чи робить він що по лївій сторонї, я не бачу; чи скритий десь по правій, я не догляну.

10Ipse vero scit viam meam, et probavit me quasi aurum quod per ignem transit.

10Він же путь мій знає; нехай же ж випробує мене, — я вийду, як золото, чистий.

11Vestigia ejus secutus est pes meus: viam ejus custodivi, et non declinavi ex ea.

11Бо моя нога стоїть твердо на стежцї його; путї його я пильнував і не відхилявся.

12A mandatis labiorum ejus non recessi, et in sinu meo abscondi verba oris ejus.

12Од заповідї уст його не відступав я; слова уст його хранив я пильнїйш, як мої постанови.

13Ipse enim solus est, et nemo avertere potest cogitationem ejus: et anima ejus quodcumque voluit, hoc fecit.

13Та він і непорушний; й хто зміг би відвести його? він чинить, що захоче душа його.

14Cum expleverit in me voluntatem suam, et alia multa similia præsto sunt ei.

14Так, він доведе до кінця, що призначив про мене, а такого в його дуже багато.

15Et idcirco a facie ejus turbatus sum, et considerans eum, timore sollicitor.

15Тим то я й дрожу перед ним; думаю — й серце холоне.

16Deus mollivit cor meum, et Omnipotens conturbavit me.

16Бог зломив мого духа, страхом натхнув Вседержитель.

17Non enim perii propter imminentes tenebras, nec faciem meam operuit caligo.]

17О, чому ж не затратив він мене, закіль ще ся темрява налягла, й не спрятав морок перед видом моїм!

Tip: use the ← and → keys to turn chapters.