Job 23
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)Translation
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Then Job answered, and said:
1І озвавсь Йов і рече:
2Now also my words are in bitterness, and the hand of my scourge is more grievous than my mourning.
2Ще й сим разом бесїда моя гірка; бо ж і страдання мої більші, нїж стогнання мої.
3Who will grant me that I might know and find him, and come even to his throne?
3О, коли б я знав, де знайти його (Бога), й зміг доступити до престолу його!
4I would set judgment before him, and would fill my mouth with complaints.
4Я виясив би перед ним справу мою, й уста мої сповнились би оправдуваннєм;
5That I might know the words that he would answer me, and understand what he would say to me.
5Я б тодї знав, якими словами він менї відповів би, й зрозумів би, що би він менї сказав.
6I would not that he should contend with me with much strength, nor overwhelm me with the weight of his greatness.
6Та чи ж став би то він у повній своїй силї зо мною спорити? О, нї! нехай би тільки звернув увагу на мене.
7Let him propose equity against me, and let my judgment come to victory.
7Тодї я, як праведник, міг би розправлятись із ним — і я на все одержав б виправданнє від суддї мого.
8But if I go to the east, he appeareth not; if to the west, I shall not understand him.
8А то я йду вперед — і нема його, повертаю назад і не зустріну його.
9If to the left hand, what shall I do? I shall not take hold on him: if I turn myself to the right hand, I shall not see him.
9Чи робить він що по лївій сторонї, я не бачу; чи скритий десь по правій, я не догляну.
10But he knoweth my way, and has tried me as gold that passeth through the fire:
10Він же путь мій знає; нехай же ж випробує мене, — я вийду, як золото, чистий.
11My foot hath followed his steps, I have kept his way, and have not declined from it.
11Бо моя нога стоїть твердо на стежцї його; путї його я пильнував і не відхилявся.
12I have not departed from the commandments of his lips, and the words of his mouth I have hid in my bosom.
12Од заповідї уст його не відступав я; слова уст його хранив я пильнїйш, як мої постанови.
13For he is alone, and no man can turn away his thought: and whatsoever is soul hath desired, that hath he done.
13Та він і непорушний; й хто зміг би відвести його? він чинить, що захоче душа його.
14And when he shall have fulfilled his will in me, many other like things are also at hand with him.
14Так, він доведе до кінця, що призначив про мене, а такого в його дуже багато.
15And therefore I am troubled at his presence, and when I consider him I am made pensive with fear.
15Тим то я й дрожу перед ним; думаю — й серце холоне.
16God hath softened my heart, and the Almighty hath troubled me.
16Бог зломив мого духа, страхом натхнув Вседержитель.
17For I have not perished because of the darkness that hangs over me, neither hath the mist covered my face.
17О, чому ж не затратив він мене, закіль ще ся темрява налягла, й не спрятав морок перед видом моїм!
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.