Job 22
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)Translation
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Then Eliphaz the Themanite answered, and said:
1І відказав Елифаз із Теману й промовив:
2Can man be compared with God, even though he were of perfect knowledge?
2Чи вже ж може людина доставляти Богу користь? Мудрий самому собі добра запобігає.
3What doth it profit God if thou be just? or what dost thou give him if thy way be unspotted?
3Що за користь у тому про Вседержителя, як ти живеш без гріха? І буде ж він мати хосен із того, що ти держишся доріг невинностї?
4Shall he reprove thee for fear, and come with thee into judgment:
4Чи може він, боячись тебе, стане з тобою до розправи, пійде судитись із тобою?
5And not for thy manifold wickedness, and thy infinite iniquities?
5Мабуть, неправди твої надто великі, й проступкам твоїм нема й кінця.
6For thou hast taken away the pledge of thy brethren without cause, and stripped the naked of their clothing.
6Видно, ти брав заклади з браття твого за дрібницю й з пів-нагих здирав послїдущу одежу.
7Thou hast not given water to the weary, thou hast withdrawn bread from the hungry.
7Жажденому не давав ти й водицї напитись, а голодущого прогонив без куска хлїба;
8In the strength of thy arm thou didst possess the land, and being the most mighty thou holdest it.
8Землю давав тілько дужим під оселю, й тільки значний який осїдавсь на нїй.
9Thou hast sent widows away empty, and the arms of the fatherless thou hast broken in pieces.
9Вдови одправляв єси з нїчим, а сироти полишав із порожними руками.
10Therefore art thou surrounded with snares, and sudden fear troubleth thee.
10За се кругом тебе силки й стревожив тебе ненадїйний страх,
11And didst thou think that thou shouldst not see darkness, and that thou shouldst not be covered with the violence of overflowing waters?
11Та темрява, в якій ти нїчого не бачиш, і глибінь вод покрила тебе.
12Dost not thou think that God is higher than heaven, and is elevated above the height of the stars?
12Чи Бог не висше небес? Глянь у гору на зорі, як вони високо!
13And thou sayst: What doth God know? and he judgeth as it were through a mist.
13Ти ж кажеш: Що знає Бог? Як він кріз хмарі розсудить?
14The clouds are his covert, and he doth not consider our things, and he walketh about the poles of heaven.
14Хмарі — завіса його; ходить по небу, не бачить.
15Dost thou desire to keep the path of ages, which wicked men have trodden?
15Чи ж ти йдеш стежкою давнїх людей, якими ходили люде беззаконні,
16Who were taken away before their time, and a flood hath overthrown their foundation.
16Що перед часом погибли, коли вода, розлившись, їх підмила?
17Who said to God: Depart from us: and looked upon the Almighty as if he could do nothing:
17Вони говорили до Бога: Оступись од нас! і думали: що вдїє їм Вседержитель?
18Whereas he had filled their houses with good things: whose way of thinking be far from me.
18Бо він сповняв доми їх добром. — Та звичай безбожників нехай буде далеким від мене! —
19The just shall see, and shall rejoice, and the innocent shall laugh them to scorn.
19Бачили се праведні і всьміхались, а невинні сьміялись із них:
20Is not their exaltation cut down, and hath not fire devoured the remnants of them?
20Злюки ті — наче б вигублені вже, а нащадки їх — так, як би вже пожер огонь!
21Submit thyself then to him, and be at peace: and thereby thou shalt have the best fruits.
21Зблизись же до його — мир тобі буде; з того вийде добро тобі.
22Receive the law of his mouth, and lay up his words in thy heart.
22Прийми з уст його закон, і бери слова його до серця собі.
23If thou wilt return to the Almighty, thou shalt be built up, and shalt put away iniquity far from thy tabernacle.
23Як вернешся до Вседержителя твого, — станеш, мов відбудований; віддалиш беззаконність від пробутку твого, —
24He shall give for earth flint, and for flint torrents of gold.
24Будеш за порох мати блистюче срібло, а проміж каміннєм — золото Офирське.
25And the Almighty shall be against thy enemies, and silver shall be heaped together for thee.
25І буде тодї Вседержитель твоїм золотом і блистючим сріблом у тебе;
26Then shalt thou abound in delights in the Almighty, and shalt lift up thy face to God.
26Бо тодї будеш радуватись Вседержителем твоїм, і піднімеш до Бога лице твоє.
27Thou shalt pray to him, and he will hear thee, and thou shalt pay vows.
27Помолишся до його, а він вислухає тебе, й віддаси подячні обітницї твої.
28Thou shalt decree a thing, and it I shall come to thee, and light shall shine in thy ways.
28Що нї задумаєш, воно станеться тобі, а над дорогами твоїми буде сияти сьвітло.
29For he that hath been humbled, shall be in glory: and he that shall bow down his eyes, he shall be saved.
29А коли хто й принижений буде, а ти скажеш: піднесись! то Бог спасе похиленого лицем;
30The innocent shall be saved, and he shall be saved by the cleanness of his hands.
30Він вибавить і небезвинного, й буде врятований задля чистоти рук твоїх.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.