Job 39
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)Translation
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Knowest thou the time when the wild goats bring forth among the rocks, or hast thou observed the hinds when they fawn?
1Знаєш ти годину, коли козам на скелях котитись, і чи постеріг коли, як сугачки (ланї) роджають?
2Hast thou numbered the months of their conceiving, or knowest thou the time when they bring forth?
2Чи ти лїчиш місяцї, що ходять вони вагітними? чи знаєш час породу їх?
3They bow themselves to bring forth young, and they cast them, and send forth roarings.
3Вони корчаться, роджаючи дїти свої, викидаючи плод свій;
4Their young are weaned and go to feed: they go forth, and return not to them.
4Дїти їх приходять борзо до сили, ростуть у полі, відходять і не вертають до них.
5Who hath sent out the wild ass free, and who hath loosed his bonds?
5Хто пустив дикого осла на волю й хто розвязав пута йому?
6To whom I have given a house in the wilderness, and his dwellings in the barren land.
6Се ж я назначив степ на пробуток і солонцї на прожиток йому.
7He scorneth the multitude of the city, he heareth not the cry of the driver.
7Сьміх — йому товпи міські, й не чує крику погонича,
8He looketh round about the mountains of his pasture, and seeketh for every green thing.
8По горах шукає собі паші і вганяє за всякою зеленню.
9Shall the rhinoceros be willing to serve thee, or will he stay at thy crib?
9А однорог, чи схоче він служити тобі, та й чи ж заночує він при яслах у тебе?
10Canst thou bind the rhinoceros with thy thong to plough, or will he break the clods of the valleys after thee?
10Чи міг би ти однорога привязати шнуром до борони, й чи буде він ріллю поза тобою волочити?
11Wilt thou have confidence in his great strength, and leave thy labours to him?
11Чи ти спустишся на його, тим що в його велика сила, й полишиш на його роботу твою?
12Wilt thou trust him that he will render thee the seed, and gather it into thy barnfloor?
12Чи можеш сподїватись, що він посїв тобі верне, й звезе на тік у тебе?
13The wing of the ostrich is like the wings of the heron, and of the hawk.
13Чи то ти дав красні пера павові, й піррє та пух струсеві?
14When she leaveth her eggs on the earth, thou perhaps wilt warm them in the dust.
14Він покидає яйця свої на землї й вигріває їх у пісцї,
15She forgetteth that the foot may tread upon them, or that the beasts of the field may break them.
15Та й забуває, що нога може роздавити їх або дикий зьвір розтоптати;
16She is hardened against her young ones, as though they were not hers, she hath laboured in vain, no fear constraining her.
16До дїтей своїх він жорстокий, мов би се не його дїти, й байдуже йому, що труд його буде даремний;
17For God hath deprived her of wisdom, neither hath he given her understanding.
17Бо Бог не дав йому розуму й не вдїлив глузду;
18When time shall be, she setteth up her wings on high: she scorneth the horse and his rider.
18(Тільки втїкаючи) коли підніме крила, — сьміх йому кінь і їздець його.
19Wilt thou give strength to the horse, or clothe his neck with neighing?
19Хиба то ти дав коневі силу й прикрасив шию його гривою?
20Wilt thou lift him up like the locusts? the glory of his nostrils is terror.
20Чи можеш його спудити, неначе сарану? Хропіт ноздер його будить страх;
21He breaketh up the earth with his hoof, he pranceth boldly, he goeth forward to meet armed men.
21Риє він копитом землю й радїє своєю силою; виступає зустріч зброї;
22He despiseth fear, he turneth not his back to the sword,
22З небезпеки він (в бою) сьміється, не подасться й перед мечем, на бік не одвернесь.
23Above him shall the quiver rattle, the spear and shield shall glitter.
23Сагайдак над ним гуркоче, спис блищить і дарда;
24Chasing and raging he swalloweth the ground, neither doth he make account when the noise of the trumpet soundeth.
24Палає, яриться, наче їсть землю й не встоїть при голосї труби;
25When he heareth the trumpet he saith: Ha, ha: he smelleth the battle afar off, the encouraging of the captains, and the shouting of the army.
25Голос труби він ржаннєм витає: гу! гу! надалеки чує битву, грімкий голос отамання й галас.
26Doth the hawk wax feathered by thy wisdom, spreading her wings to the south?
26Чи се твоєю мудростю яструб лїтає й на полуднє крила направляє?
27Will the eagle mount up at thy command, and make her nest in high places?
27Чи се ти звелїв орлові високо лїтати й гнїздо собі на висотї звивати?
28She abideth among the rocks, and dwelleth among cragged flints, and stony hills, where there is no access.
28Він живе на скелї й ночує на верхах зубчастих, на місцях неприступних;
29From thence she looketh for the prey, and her eyes behold afar off.
29Звідти висмотрює він собі їжу; очи його видять далеко;
30Her young ones shall suck up blood: and wheresoever the carcass shall be, she is immediately there.
30Орлята його пють кров, і де труп, там і він.
31And the Lord went on, and said to Job:
31І говорив Господь дальше й сказав до Йова:
32Shall he that contendeth with God be so easily silenced? surely he that reproveth God, ought to answer him.
32Чи буде той, хто перечиться з Вседержителем, ще вчити? Хто дорікає Богові, нехай же й відповідає йому!
33Then Job answered the Lord, and said:
33І відказав Йов Господеві й промовив:
34What can I answer, who hath spoken inconsiderately? I will lay my hand upon my mouth.
34Ось я нужденний; що можу я відказати тобі? Я кладу руку мою на уста собі.
35One thing I have spoken, which I wish I had not said: and another, to which I will add no more.
35Раз я говорив — та тепер говорити не стану; — навіть два рази, та більш не буду.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.