Job 39
Petrus Canisius Bible, 1939 (De Heilige Schrift)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Kent gij de tijd, waarop de gemzen springen, Neemt gij het jongen der hinden waar;
1Знаєш ти годину, коли козам на скелях котитись, і чи постеріг коли, як сугачки (ланї) роджають?
2Telt gij de maanden van haar dracht, Bepaalt gij de dag, dat zij werpen?
2Чи ти лїчиш місяцї, що ходять вони вагітними? чи знаєш час породу їх?
3Ze krommen zich, drijven haar jongen uit, En haar weeën zijn heen;
3Вони корчаться, роджаючи дїти свої, викидаючи плод свій;
4Haar jongen worden sterk, groeien op in de steppe, Lopen weg, en keren niet tot haar terug!
4Дїти їх приходять борзо до сили, ростуть у полі, відходять і не вертають до них.
5Wie heeft den woudezel in vrijheid gelaten, Wie dien wilde de boeien geslaakt,
5Хто пустив дикого осла на волю й хто розвязав пута йому?
6Hem, wien Ik de woestijn tot woning gaf, De zilte steppe tot verblijf;
6Се ж я назначив степ на пробуток і солонцї на прожиток йому.
7Die spot met het lawaai van de stad, Die zich niet stoort aan het razen der drijvers;
7Сьміх — йому товпи міські, й не чує крику погонича,
8Die de bergen als zijn weide doorsnuffelt, En naar al wat groen is, neust.
8По горах шукає собі паші і вганяє за всякою зеленню.
9Wil de woudos ù dienen, Aan ùw krib overnachten;
9А однорог, чи схоче він служити тобі, та й чи ж заночує він при яслах у тебе?
10Slaat gij een touw om zijn nek, Egt hij de voren achter ú?
10Чи міг би ти однорога привязати шнуром до борони, й чи буде він ріллю поза тобою волочити?
11Vertrouwt ge op hem om zijn geweldige kracht, Laat ge aan hem uw arbeid over;
11Чи ти спустишся на його, тим що в його велика сила, й полишиш на його роботу твою?
12Rekent ge op hem, om uw oogst te gaan halen, En uw graan op uw dorsvloer te brengen?
12Чи можеш сподїватись, що він посїв тобі верне, й звезе на тік у тебе?
13Vrolijk klapwiekt de struis, De moeder van kostbare veren en pennen,
13Чи то ти дав красні пера павові, й піррє та пух струсеві?
14Maar die haar eieren stopt in de grond, En ze uitbroeien laat op het zand.
14Він покидає яйця свої на землї й вигріває їх у пісцї,
15Ze vergeet, dat een voet ze vertrappen kan, Dat de wilde beesten ze kunnen verpletteren;
15Та й забуває, що нога може роздавити їх або дикий зьвір розтоптати;
16Ze is hard voor haar jongen, alsof het de hare niet zijn, Het deert haar niet, al is haar moeite vergeefs:
16До дїтей своїх він жорстокий, мов би се не його дїти, й байдуже йому, що труд його буде даремний;
17Want God heeft haar de wijsheid onthouden, Geen verstand haar geschonken.
17Бо Бог не дав йому розуму й не вдїлив глузду;
18Toch rent ze weg, zodra de boogschutters komen, En spot met het paard en zijn ruiter!
18(Тільки втїкаючи) коли підніме крила, — сьміх йому кінь і їздець його.
19Geeft gij het paard zijn heldenmoed, Hebt gij zijn nek met kracht bekleed;
19Хиба то ти дав коневі силу й прикрасив шию його гривою?
20Laat gij als een sprinkhaan het springen, Laat gij het hinniken, geweldig en fier?
20Чи можеш його спудити, неначе сарану? Хропіт ноздер його будить страх;
21Het draaft door het dal, het juicht in zijn kracht, En stormt op de wapenen aan;
21Риє він копитом землю й радїє своєю силою; виступає зустріч зброї;
22Het spot met angst, wordt nimmer vervaard, En deinst niet terug voor het zwaard.
22З небезпеки він (в бою) сьміється, не подасться й перед мечем, на бік не одвернесь.
23Boven op zijn rug rammelt de koker met pijlen, Bliksemt de lans en de speer;
23Сагайдак над ним гуркоче, спис блищить і дарда;
24Ongeduldig, onstuimig verslindt het de bodem, Niet meer te temmen, als de bazuinen weerschallen.
24Палає, яриться, наче їсть землю й не встоїть при голосї труби;
25Bij iedere trompetstoot roept het: Hoera! Van verre reeds snuift het de strijd, De donderende stem van de leiders, Het schreeuwen der krijgers!
25Голос труби він ржаннєм витає: гу! гу! надалеки чує битву, грімкий голос отамання й галас.
26Stijgt de sperwer op door uw beleid, En slaat hij zijn vleugels uit naar het zuiden?
26Чи се твоєю мудростю яструб лїтає й на полуднє крила направляє?
27Neemt op uw bevel de gier zijn vlucht, En bouwt hij zijn nest in de hoogte?
27Чи се ти звелїв орлові високо лїтати й гнїздо собі на висотї звивати?
28Hij woont en nestelt op rotsen, Op steile en ontoegankelijke klippen;
28Він живе на скелї й ночує на верхах зубчастих, на місцях неприступних;
29Van daar beloert hij zijn prooi, Uit de verte spieden zijn ogen.
29Звідти висмотрює він собі їжу; очи його видять далеко;
30Zijn jongen slurpen bloed, Waar lijken liggen, hij is er terstond!
30Орлята його пють кров, і де труп, там і він.
no verse 31 in this text
31І говорив Господь дальше й сказав до Йова:
no verse 32 in this text
32Чи буде той, хто перечиться з Вседержителем, ще вчити? Хто дорікає Богові, нехай же й відповідає йому!
no verse 33 in this text
33І відказав Йов Господеві й промовив:
no verse 34 in this text
34Ось я нужденний; що можу я відказати тобі? Я кладу руку мою на уста собі.
no verse 35 in this text
35Раз я говорив — та тепер говорити не стану; — навіть два рази, та більш не буду.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.