Job 39
JPS Tanakh (Jewish Publication Society, 1917)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Knowest thou the time when the wild goats of the rock bring forth? Or canst thou mark when the hinds do calve?
1Знаєш ти годину, коли козам на скелях котитись, і чи постеріг коли, як сугачки (ланї) роджають?
2Canst thou number the months that they fulfil? Or knowest thou the time when they bring forth?
2Чи ти лїчиш місяцї, що ходять вони вагітними? чи знаєш час породу їх?
3They bow themselves, they bring forth their young, they cast out their fruit.
3Вони корчаться, роджаючи дїти свої, викидаючи плод свій;
4Their young ones wax strong, they grow up in the open field; they go forth, and return not again.
4Дїти їх приходять борзо до сили, ростуть у полі, відходять і не вертають до них.
5Who hath sent out the wild ass free? Or who hath loosed the bands of the wild ass?
5Хто пустив дикого осла на волю й хто розвязав пута йому?
6Whose house I have made the wilderness, and the salt land his dwelling-place.
6Се ж я назначив степ на пробуток і солонцї на прожиток йому.
7He scorneth the tumult of the city, neither heareth he the shoutings of the driver.
7Сьміх — йому товпи міські, й не чує крику погонича,
8The range of the mountains is his pasture, and he searcheth after every green thing.
8По горах шукає собі паші і вганяє за всякою зеленню.
9Will the wild-ox be willing to serve thee? Or will he abide by thy crib?
9А однорог, чи схоче він служити тобі, та й чи ж заночує він при яслах у тебе?
10Canst thou bind the wild-ox with his band in the furrow? Or will he harrow the valleys after thee?
10Чи міг би ти однорога привязати шнуром до борони, й чи буде він ріллю поза тобою волочити?
11Wilt thou trust him, because his strength is great? Or wilt thou leave thy labour to him?
11Чи ти спустишся на його, тим що в його велика сила, й полишиш на його роботу твою?
12Wilt thou rely on him, that he will bring home thy seed, and gather the corn of thy threshing-floor?
12Чи можеш сподїватись, що він посїв тобі верне, й звезе на тік у тебе?
13The wing of the ostrich beateth joyously; but are her pinions and feathers the kindly stork's?
13Чи то ти дав красні пера павові, й піррє та пух струсеві?
14For she leaveth her eggs on the earth, and warmeth them in dust,
14Він покидає яйця свої на землї й вигріває їх у пісцї,
15And forgetteth that the foot may crush them, or that the wild beast may trample them.
15Та й забуває, що нога може роздавити їх або дикий зьвір розтоптати;
16She is hardened against her young ones, as if they were not hers; though her labour be in vain, she is without fear;
16До дїтей своїх він жорстокий, мов би се не його дїти, й байдуже йому, що труд його буде даремний;
17Because God hath deprived her of wisdom, neither hath He imparted to her understanding.
17Бо Бог не дав йому розуму й не вдїлив глузду;
18When the time cometh, she raiseth her wings on high, and scorneth the horse and his rider.
18(Тільки втїкаючи) коли підніме крила, — сьміх йому кінь і їздець його.
19Hast thou given the horse his strength? Hast thou clothed his neck with fierceness?
19Хиба то ти дав коневі силу й прикрасив шию його гривою?
20Hast thou made him to leap as a locust? The glory of his snorting is terrible.
20Чи можеш його спудити, неначе сарану? Хропіт ноздер його будить страх;
21He paweth in the valley, and rejoiceth in his strength; he goeth out to meet the clash of arms.
21Риє він копитом землю й радїє своєю силою; виступає зустріч зброї;
22He mocketh at fear, and is not affrighted; neither turneth he back from the sword.
22З небезпеки він (в бою) сьміється, не подасться й перед мечем, на бік не одвернесь.
23The quiver rattleth upon him, the glittering spear and the javelin.
23Сагайдак над ним гуркоче, спис блищить і дарда;
24He swalloweth the ground with storm and rage; neither believeth he that it is the voice of the horn.
24Палає, яриться, наче їсть землю й не встоїть при голосї труби;
25As oft as he heareth the horn he saith: 'Ha, ha!' and he smelleth the battle afar off, the thunder of the captains, and the shouting.
25Голос труби він ржаннєм витає: гу! гу! надалеки чує битву, грімкий голос отамання й галас.
26Doth the hawk soar by thy wisdom, and stretch her wings toward the south?
26Чи се твоєю мудростю яструб лїтає й на полуднє крила направляє?
27Doth the vulture mount up at thy command, and make her nest on high?
27Чи се ти звелїв орлові високо лїтати й гнїздо собі на висотї звивати?
28She dwelleth and abideth on the rock, upon the crag of the rock, and the stronghold.
28Він живе на скелї й ночує на верхах зубчастих, на місцях неприступних;
29From thence she spieth out the prey; her eyes behold it afar off.
29Звідти висмотрює він собі їжу; очи його видять далеко;
30Her young ones also suck up blood; and where the slain are, there is she.
30Орлята його пють кров, і де труп, там і він.
no verse 31 in this text
31І говорив Господь дальше й сказав до Йова:
no verse 32 in this text
32Чи буде той, хто перечиться з Вседержителем, ще вчити? Хто дорікає Богові, нехай же й відповідає йому!
no verse 33 in this text
33І відказав Йов Господеві й промовив:
no verse 34 in this text
34Ось я нужденний; що можу я відказати тобі? Я кладу руку мою на уста собі.
no verse 35 in this text
35Раз я говорив — та тепер говорити не стану; — навіть два рази, та більш не буду.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.