Job 3
JPS Tanakh (Jewish Publication Society, 1917)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1After this opened Job his mouth, and cursed his day.
1Аж ось отворив Йов уста свої й проклинав день уродин своїх.
2And Job spoke, and said:
2І почав Йов говорити:
3Let the day perish wherein I was born, and the night wherein it was said: 'A man-child is brought forth.'
3Нехай би (був) щез день, коли я на сьвіт родився, й ніч, коли проречено: Зачався чоловік!
4Let that day be darkness; let not God inquire after it from above, neither let the light shine upon it.
4Нехай би той день був темрявою; і нехай би Бог на висотї не згадав (був) про його, й нехай би ясність не засияла (була) над ним!
5Let darkness and the shadow of death claim it for their own; let a cloud dwell upon it; let all that maketh black the day terrify it.
5Нехай би затьмила (була) його темрява й густа тїнь смертна; нехай би обняла його густа мрака, нехай би (були) лякались його, неначе палючого жару!
6As for that night, let thick darkness seize upon it; let it not rejoice among the days of the year; let it not come into the number of the months.
6А ніч тая — нехай би (була) в мороцї потонула, нехай би не лїчилась між днями в року, й не входила в рахубу в місяцях!
7Lo, let that night be desolate; let no joyful voice come therein.
7О, ніч тая — нехай би була вона безлюдна, й не озивались в нїй веселощі!
8Let them curse it that curse the day, who are ready to rouse up leviathan.
8Нехай би її (були) прокляли ті, що проклинають день, та готові й дракона розбудити!
9Let the stars of the twilight thereof be dark; let it look for light, but have none; neither let it behold the eyelids of the morning;
9Нехай би (були) зорі її розсьвіту померкли; нехай би ждала (була) сьвітла, а воно не приходило й щоб не побачила (була) поранньої зарі,
10Because it shut not up the doors of my mother's womb, nor hid trouble from mine eyes.
10За те, що не зачинила дверей матерньої утроби, й не закрила горя перед очима моїми!
11Why died I not from the womb? Why did I not perish at birth?
11Чом я не вмер, виходячи з утроби, і не сконав, як вийшов із живота?
12Why did the knees receive me? And wherefore the breasts, that I should suck?
12Про що мене взято на колїна? про що було менї ссати груди?
13For now should I have lain still and been quiet; I should have slept; then had I been at rest —
13Тепер би лежав я й спочивав; спав би й був би спокоєн
14With kings and counsellors of the earth, who built up waste places for themselves;
14З царями та з владиками земними, що забудовували собі пустинї,
15Or with princes that had gold, who filled their houses with silver;
15Або з князями, що золотом блищали, сріблом свої палати збогачали;
16Or as a hidden untimely birth I had not been; as infants that never saw light.
16Або як збігленя невидиме, як дїти, що не побачили сьвіта.
17There the wicked cease from troubling; and there the weary are at rest.
17Там проступники перестають наводити страх, там спочивають ті, що вичерпали сили.
18There the prisoners are at ease together; they hear not the voice of the taskmaster.
18Там вязнї, сковані до купи, відпочивають, і не чують крику наставника.
19The small and great are there alike; and the servant is free from his master.
19Малий і великий там собі рівні, а невольник вільний від пана свого.
20Wherewith is light given to him that is in misery, and life unto the bitter in soul —
20Про що дане нуждареві сьвітло, про що життє тим, що їм на душі гірко,
21Who long for death, but it cometh not; and dig for it more than for hid treasures;
21Що ждуть смертї, а її нема, що копали б за нею раднїйше, нїж за скарбом;
22Who rejoice unto exultation, and are glad, when they can find the grave? —
22Вони зрадїли б без міри, одушевились би, коли б знайшли свою там домовину.
23To a man whose way is hid, and whom God hath hedged in?
23На що тому на сьвітї жити, кого Господь обняв ночною тьмою й загородив дорогу?
24For my sighing cometh instead of my food, and my roarings are poured out like water.
24Зітхання мої випереджують їжу мою, а стогнання мої ллються, як вода;
25For the thing which I did fear is come upon me, and that which I was afraid of hath overtaken me.
25Бо страшне, чого я боявся, те й постигло мене, й перед чим тремтїв я, те склалось надо мною.
26I was not at ease, neither was I quiet, neither had I rest; but trouble came.
26Нема менї миру, нема спокою, нема відради: прийшло на мене саме нещастє!
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.