Giobbe 3
Diodati Bibbia 1885Translation
Diodati Bibbia 1885
Kulish and Puluj Bible (1905)
1DOPO questo, Giobbe aprì la sua bocca, e maledisse il suo giorno.
1Аж ось отворив Йов уста свої й проклинав день уродин своїх.
2E prese a dire:
2І почав Йов говорити:
3Possa perire il giorno nel quale io nacqui, E la notte che fu detto: Un maschio è nato.
3Нехай би (був) щез день, коли я на сьвіт родився, й ніч, коли проречено: Зачався чоловік!
4Quel giorno sia tenebroso; Iddio non ne abbia cura da alto, E non risplenda la luce sopra esso.
4Нехай би той день був темрявою; і нехай би Бог на висотї не згадав (був) про його, й нехай би ясність не засияла (була) над ним!
5Tenebre, ed ombra di morte rendanlo immondo; La nuvola dimori sopra esso; Queste cose rendanlo spaventevole, quali sono i giorni più acerbi.
5Нехай би затьмила (була) його темрява й густа тїнь смертна; нехай би обняла його густа мрака, нехай би (були) лякались його, неначе палючого жару!
6Caligine ingombri quella notte; Non rallegrisi fra i giorni dell'anno, Non sia annoverata fra i mesi.
6А ніч тая — нехай би (була) в мороцї потонула, нехай би не лїчилась між днями в року, й не входила в рахубу в місяцях!
7Ecco, quella notte sia solitaria, Non facciansi in essa canti alcuni.
7О, ніч тая — нехай би була вона безлюдна, й не озивались в нїй веселощі!
8Maledicanla coloro che maledicono i giorni, I quali son sempre apparecchiati a far nuovi lamenti.
8Нехай би її (були) прокляли ті, що проклинають день, та готові й дракона розбудити!
9Oscurinsi le stelle del suo vespro; Aspetti la luce, ma non ne venga alcuna, E non vegga le palpebre dell'alba;
9Нехай би (були) зорі її розсьвіту померкли; нехай би ждала (була) сьвітла, а воно не приходило й щоб не побачила (була) поранньої зарі,
10Perciocchè non serrò gli usci del seno di mia madre, E non fece sì che gli occhi miei non vedessero l'affanno.
10За те, що не зачинила дверей матерньої утроби, й не закрила горя перед очима моїми!
11Perchè non morii io dalla matrice? Perchè non trapassai come prima uscii del seno?
11Чом я не вмер, виходячи з утроби, і не сконав, як вийшов із живота?
12Perchè mi furono pòrte le ginocchia? Perchè le mammelle, acciocchè io poppassi?
12Про що мене взято на колїна? про що було менї ссати груди?
13Conciossiachè ora giacerei, e mi riposerei; Io dormirei, e pezzo fa sarei in riposo,
13Тепер би лежав я й спочивав; спав би й був би спокоєн
14Con i re, e con i consiglieri della terra, I quali edificavano i luoghi deserti;
14З царями та з владиками земними, що забудовували собі пустинї,
15Ovvero co' principi, che aveano dell'oro, Ed empievano le lor case d'argento;
15Або з князями, що золотом блищали, сріблом свої палати збогачали;
16Ovvero anche del tutto non sarei stato, come un abortivo nascosto, Come il feto che non ha veduta la luce.
16Або як збігленя невидиме, як дїти, що не побачили сьвіта.
17Quivi cessano gli empi di travagliare altrui , E quivi si riposano gli stanchi.
17Там проступники перестають наводити страх, там спочивають ті, що вичерпали сили.
18Parimente i prigioni hanno requie, E non odono più la voce del sollecitator delle opere.
18Там вязнї, сковані до купи, відпочивають, і не чують крику наставника.
19Quivi è il piccolo e il grande; E il servo franco del suo signore.
19Малий і великий там собі рівні, а невольник вільний від пана свого.
20Perchè dà egli la luce al miserabile, E la vita a coloro che sono in amaritudine d'animo?
20Про що дане нуждареві сьвітло, про що життє тим, що їм на душі гірко,
21I quali aspettano la morte, e pure ella non viene ; E la ricercano più che tesori nascosti;
21Що ждуть смертї, а її нема, що копали б за нею раднїйше, нїж за скарбом;
22E si rallegrano, fino a festeggiarne, E gioiscono, quando hanno trovato il sepolcro.
22Вони зрадїли б без міри, одушевились би, коли б знайшли свою там домовину.
23Perchè dà egli la luce all'uomo, la cui via è nascosta, E il quale Iddio ha assiepato d'ogn'intorno?
23На що тому на сьвітї жити, кого Господь обняв ночною тьмою й загородив дорогу?
24Conciossiachè, avanti che io prenda il mio cibo, il mio sospiro venga, E i miei ruggiti si versino come acqua.
24Зітхання мої випереджують їжу мою, а стогнання мої ллються, як вода;
25Perchè ciò di che io avea spavento mi è avvenuto, E mi è sopraggiunto quello di che avea paura.
25Бо страшне, чого я боявся, те й постигло мене, й перед чим тремтїв я, те склалось надо мною.
26Io non ho avuta tranquillità, nè riposo, nè quiete; Ed è venuto il turbamento.
26Нема менї миру, нема спокою, нема відради: прийшло на мене саме нещастє!
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.