Giobbe 30
Diodati Bibbia 1885Translation
Diodati Bibbia 1885
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Ma ora, quelli che son minori d'età di me si ridono di me, I cui padri io non avrei degnato mettere Co' cani della mia graggia.
1Нинї ж глузують із мене менші від мене лїтами, такі, що їх батьків я б не прийняв і між пастуші собаки.
2Ed anche, che mi avrebbe giovato la forza delle lor mani? La vecchiezza era perduta per loro.
2Бо й сила в руках їх — до чого вона менї була? вони вже пережили пору свою.
3Di bisogno e di fame, Vivevano in disparte, e solitari; Fuggivano in luoghi aridi, tenebrosi, desolati, e deserti.
3Нуждою й голодом висушені, йдуть вони в степ безводний, мрачний та опустїлий;
4Coglievano la malva presso agli arboscelli, E le radici de' ginepri, per iscaldarsi.
4Щиплють лободу попід корчами, — ягоди ялівцю — се хлїб їх.
5Erano scacciati d'infra la gente ; Ei si gridava dietro a loro, come dietro ad un ladro.
5Із громади проганяють їх, мов на злодїїв, гукають на них,
6Dimoravano ne' dirupi delle valli, Nelle grotte della terra e delle rocce.
6Щоб у байраках жили, по печерах та по скелях.
7Ruggivano fra gli arboscelli; Si adunavano sotto a' cardi.
7Там вони ревуть проміж кущами, куляться під тернєм.
8Erano gente da nulla, senza nome, Scacciata dal paese.
8Люде викинені, люде безіменні, викиди землї!
9Ed ora io son la lor canzone, E il soggetto de' lor ragionamenti.
9У них то став я піснею тепер, кормом їх розмов.
10Essi mi abbominano, si allontanano da me, E non si rattengono di sputarmi nel viso.
10Мною гидують вони, тїкають далеко від мене, й не стидаються спльовувати передо мною.
11Perciocchè Iddio ha sciolto il mio legame, e mi ha afflitto; Laonde essi hanno scosso il freno, per non riverir più la mia faccia.
11Тим, що він (Бог) розвязав поводи мої й побив мене, то й вони скинули з себе узди передо мною,
12I giovanetti si levano contro a me dalla man destra, mi spingono i piedi, E si appianano le vie contro a me, per traboccarmi in ruina;
12З правого боку встає покидь ся, й валить із ніг мене, прямує пагубну дорогу свою проти мене.
13Hanno tagliato il mio cammino, si avanzano alla mia perdizione, Niuno li aiuta;
13Зрили стежку мою, все зʼуміли зробити на мою погибель, а нема, хто б подав підмогу.
14Sono entrati come per una larga rottura, Si sono rotolati sotto le ruine.
14Вони прийшли на мене, наче б крізь широкий перелом у мурі, з шумом ринулись на мене.
15Spaventi si son volti contro a me, Perseguitano l'anima mia come il vento; E la mia salvezza è passata via come una nuvola.
15Страх ударив на мене; вітром розвіялась велич моя, а щастє моє унеслось, як хмара.
16Ed ora l'anima mia si versa sopra me, I giorni dell'afflizione mi hanno aggiunto.
16А нинї ниє душа моя в менї; днї смутку обгорнули мене.
17Di notte egli mi trafigge l'ossa addosso; E le mie arterie non hanno alcuna posa.
17Ніччю вертить мене в костях моїх, і жили мої не мають спокою.
18La mia vesta è tutta cangiata, per la quantità della marcia delle piaghe , E mi stringe come la scollatura del mio saio.
18Трудно, о трудно менї зняти одежу з себе, краї обгортки моєї давлять мене.
19Egli mi ha gittato nel fango, E paio polvere e cenere.
19Кинув мене він у грязь, я взявся попелом і пилом.
20Io grido a te, e tu non mi rispondi; Io mi presento davanti a te , e tu non poni mente a me.
20Кричма до тебе кричу, а ти не чуєш, — стою, а ти дивишся (мовчки) на мене.
21Tu ti sei mutato in crudele inverso me; Tu mi contrasti con la forza delle tue mani.
21Немилосердним зробивсь ти менї, сильною рукою ворогуєш проти мене.
22Tu mi hai levato ad alto; tu mi fai cavalcar sopra il vento, E fai struggere in me ogni virtù.
22Ти зняв мене, пустив летїти з вітром і розбиваєш мене.
23Io so certamente che tu mi ridurrai alla morte, Ed alla casa assegnata ad ogni vivente.
23О, я знаю, що ти примчиш мене ʼд смертї, до дому, де збіраються всї живучі.
24Pur non istenderà egli la mano nell'avello; Quelli che vi son dentro gridano essi, quando egli distrugge?
24Та він же не простягне руки своєї на дім костей; бо чи ж будуть вони кричати, як би їх стирав?
25Non piangeva io per cagion di colui che menava dura vita? L'anima mia non si addolorava ella per i bisognosi?
25А хиба ж я не плакав над тим, хто горював; чи ж не смутилось серце моє над бідними?
26Perchè, avendo io sperato il bene, il mal sia venuto? Ed avendo aspettata la luce, sia giunta la caligine?
26А тим часом, коли дожидав добра, прийшло на мене лихо; коли сподївався сьвітла, тьма мене окрила.
27Le mie interiora bollono, e non hanno alcuna posa; I giorni dell'afflizione mi hanno incontrato.
27Нутро моє кипить і не перестає; днї печальні прийшли на мене.
28Io vo bruno attorno, non già del sole; Io mi levo in pien popolo, e grido.
28Я почорнїлий ходжу, та не від сонця; серед громади стаю і кричу.
29Io son diventato fratello degli sciacalli, E compagno delle ulule.
29Я братом шакалам зробивсь, струсям товаришем стався.
30La mia pelle mi si è imbrunita addosso, E le mie ossa son calcinate d'arsura.
30Кожа вчорнїла моя, костї обгоріли від жару.
31E la mia cetera si è mutata in duolo, E il mio organo in voce di pianto.
31І цитра моя голосить, і сопілка ридає.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.