욥기 30
Korean Bible, 1910 (한국어 성경)Translation
Korean Bible, 1910 (한국어 성경)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1그러나 이제는 나보다 젊은 자들이 나를 기롱하는구나 그들의 아비들은 나의 보기에 나의 양떼 지키는 개 중에도 둘만하지 못한 자니라
1Нинї ж глузують із мене менші від мене лїтами, такі, що їх батьків я б не прийняв і між пастуші собаки.
2그들은 장년의 기력이 쇠한 자니 그 손의 힘이 내게 무엇이 유익하랴
2Бо й сила в руках їх — до чого вона менї була? вони вже пережили пору свою.
3그들은 곧 궁핍과 기근으로 파리하매 캄캄하고 거친 들에서 마른 흙을 씹으며
3Нуждою й голодом висушені, йдуть вони в степ безводний, мрачний та опустїлий;
4떨기나무 가운데서 짠 나물도 꺾으며 대싸리 뿌리로 식물을 삼느니라
4Щиплють лободу попід корчами, — ягоди ялівцю — се хлїб їх.
5무리는 도적을 외침 같이 그들에게 소리지름으로 그들은 사람 가운데서 쫓겨나서
5Із громади проганяють їх, мов на злодїїв, гукають на них,
6침침한 골짜기와 구덩이와 바위 구멍에서 살며
6Щоб у байраках жили, по печерах та по скелях.
7떨기나무 가운데서 나귀처럼 부르짖으며 가시나무 아래 모여 있느니라
7Там вони ревуть проміж кущами, куляться під тернєм.
8그들은 본래 미련한 자의 자식이요 비천한 자의 자식으로서 고토에서 쫓겨난 자니라
8Люде викинені, люде безіменні, викиди землї!
9이제는 내가 그들의 노래가 되며 그들의 조롱거리가 되었고
9У них то став я піснею тепер, кормом їх розмов.
10그들은 나를 미워하여 멀리하고 내 얼굴에 침 뱉기를 주저하지 아니하나니
10Мною гидують вони, тїкають далеко від мене, й не стидаються спльовувати передо мною.
11이는 하나님이 내 줄을 늘어지게 하시고 나를 곤고케 하시매 무리가 내 앞에서 굴레를 벗었음이니라
11Тим, що він (Бог) розвязав поводи мої й побив мене, то й вони скинули з себе узди передо мною,
12그 낮은 무리가 내 우편에서 일어나 내 발을 밀뜨리고 나를 대적하여 멸망시킬 길을 쌓으며
12З правого боку встає покидь ся, й валить із ніг мене, прямує пагубну дорогу свою проти мене.
13도울 자 없는 그들이 내 길을 헐고 내 재앙을 재촉하는구나
13Зрили стежку мою, все зʼуміли зробити на мою погибель, а нема, хто б подав підмогу.
14성을 크게 파괴하고 그 파괴한 가운데로 몰려 들어 오는것 같이 그들이 내게로 달려드니
14Вони прийшли на мене, наче б крізь широкий перелом у мурі, з шумом ринулись на мене.
15놀람이 내게 임하는구나 그들이 내 영광을 바람 같이 모니 내 복록이 구름 같이 지나갔구나
15Страх ударив на мене; вітром розвіялась велич моя, а щастє моє унеслось, як хмара.
16이제는 내 마음이 내 속에서 녹으니 환난날이 나를 잡음이라
16А нинї ниє душа моя в менї; днї смутку обгорнули мене.
17밤이 되면 내 뼈가 쑤시니 나의 몸에 아픔이 쉬지 아니하는구나
17Ніччю вертить мене в костях моїх, і жили мої не мають спокою.
18하나님의 큰 능력으로 하여 옷이 추하여져서 옷깃처럼 내몸에 붙었구나
18Трудно, о трудно менї зняти одежу з себе, краї обгортки моєї давлять мене.
19하나님이 나를 진흙 가운데 던지셨고 나로 티끌과 재같게 하셨구나
19Кинув мене він у грязь, я взявся попелом і пилом.
20내가 주께 부르짖으오나 주께서 대답지 아니하시오며 내가 섰사오나 주께서 굽어보시기만 하시나이다
20Кричма до тебе кричу, а ти не чуєш, — стою, а ти дивишся (мовчки) на мене.
21주께서 돌이켜 내게 잔혹히 하시고 완력으로 나를 핍박하시오며
21Немилосердним зробивсь ти менї, сильною рукою ворогуєш проти мене.
22나를 바람 위에 들어 얹어 불려가게 하시며 대풍 중에 소멸케 하시나이다
22Ти зняв мене, пустив летїти з вітром і розбиваєш мене.
23내가 아나이다 주께서 나를 죽게 하사 모든 생물을 위하여 정한 집으로 끌어 가시리이다
23О, я знаю, що ти примчиш мене ʼд смертї, до дому, де збіраються всї живучі.
24그러나 사람이 넘어질 때에 어찌 손을 펴지 아니하며 재앙을 당할때에 어찌 도움을 부르짖지 아니하겠는가
24Та він же не простягне руки своєї на дім костей; бо чи ж будуть вони кричати, як би їх стирав?
25고생의 날 보내는 자를 위하여 내가 울지 아니하였는가 빈궁한 자를 위하여 내 마음에 근심하지 아니하였는가
25А хиба ж я не плакав над тим, хто горював; чи ж не смутилось серце моє над бідними?
26내가 복을 바랐더니 화가 왔고 광명을 기다렸더니 흑암이 왔구나
26А тим часом, коли дожидав добра, прийшло на мене лихо; коли сподївався сьвітла, тьма мене окрила.
27내 마음이 어지러워서 쉬지 못하는구나 환난 날이 내게 임하였구나
27Нутро моє кипить і не перестає; днї печальні прийшли на мене.
28나는 햇볕에 쬐지 않고 검어진 살을 가지고 걸으며 공회 중에 서서 도움을 부르짖고 있느니라
28Я почорнїлий ходжу, та не від сонця; серед громади стаю і кричу.
29나는 이리의 형제요 타조의 벗이로구나
29Я братом шакалам зробивсь, струсям товаришем стався.
30내 가죽은 검어져서 떨어졌고 내 뼈는 열기로 하여 탔구나
30Кожа вчорнїла моя, костї обгоріли від жару.
31내 수금은 애곡성이 되고 내 피리는 애통성이 되었구나
31І цитра моя голосить, і сопілка ридає.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.