Job 30
Reina-Valera 1909Translation
Reina-Valera 1909
Kulish and Puluj Bible (1905)
1MAS ahora los más mozos de días que yo, se ríen de mí; cuyos padres yo desdeñara ponerlos con los perros de mi ganado.
1Нинї ж глузують із мене менші від мене лїтами, такі, що їх батьків я б не прийняв і між пастуші собаки.
2Porque ¿para qué yo habría menester la fuerza de sus manos, en los cuales había perecido con el tiempo?
2Бо й сила в руках їх — до чого вона менї була? вони вже пережили пору свою.
3Por causa de la pobreza y del hambre andaban solos; huían á la soledad, á lugar tenebroso, asolado y desierto.
3Нуждою й голодом висушені, йдуть вони в степ безводний, мрачний та опустїлий;
4Que cogían malvas entre los arbustos, y raíces de enebro para calentarse.
4Щиплють лободу попід корчами, — ягоди ялівцю — се хлїб їх.
5Eran echados de entre las gentes , y todos les daban grita como al ladrón.
5Із громади проганяють їх, мов на злодїїв, гукають на них,
6Habitaban en las barrancas de los arroyos, en las cavernas de la tierra, y en las rocas.
6Щоб у байраках жили, по печерах та по скелях.
7Bramaban entre las matas, y se reunían debajo de las espinas.
7Там вони ревуть проміж кущами, куляться під тернєм.
8Hijos de viles, y hombres sin nombre, más bajos que la misma tierra.
8Люде викинені, люде безіменні, викиди землї!
9Y ahora yo soy su canción, y he sido hecho su refrán.
9У них то став я піснею тепер, кормом їх розмов.
10Abomínanme, aléjanse de mí, y aun de mi rostro no detuvieron su saliva.
10Мною гидують вони, тїкають далеко від мене, й не стидаються спльовувати передо мною.
11Porque Dios desató mi cuerda, y me afligió, por eso se desenfrenaron delante de mi rostro.
11Тим, що він (Бог) розвязав поводи мої й побив мене, то й вони скинули з себе узди передо мною,
12A la mano derecha se levantaron los jóvenes; empujaron mis pies, y sentaron contra mí las vías de su ruina.
12З правого боку встає покидь ся, й валить із ніг мене, прямує пагубну дорогу свою проти мене.
13Mi senda desbarataron, aprovecháronse de mi quebrantamiento, contra los cuales no hubo ayudador.
13Зрили стежку мою, все зʼуміли зробити на мою погибель, а нема, хто б подав підмогу.
14Vinieron como por portillo ancho, revolviéronse á mi calamidad.
14Вони прийшли на мене, наче б крізь широкий перелом у мурі, з шумом ринулись на мене.
15Hanse revuelto turbaciones sobre mí; combatieron como viento mi alma, y mi salud pasó como nube.
15Страх ударив на мене; вітром розвіялась велич моя, а щастє моє унеслось, як хмара.
16Y ahora mi alma está derramada en mí; días de aflicción me han aprehendido.
16А нинї ниє душа моя в менї; днї смутку обгорнули мене.
17De noche taladra sobre mí mis huesos, y mis pulsos no reposan.
17Ніччю вертить мене в костях моїх, і жили мої не мають спокою.
18Con la grande copia de materia mi vestidura está demudada; cíñeme como el cuello de mi túnica.
18Трудно, о трудно менї зняти одежу з себе, краї обгортки моєї давлять мене.
19Derribóme en el lodo, y soy semejante al polvo y á la ceniza.
19Кинув мене він у грязь, я взявся попелом і пилом.
20Clamo á ti, y no me oyes; preséntome, y no me atiendes.
20Кричма до тебе кричу, а ти не чуєш, — стою, а ти дивишся (мовчки) на мене.
21Haste tornado cruel para mí: con la fortaleza de tu mano me amenazas.
21Немилосердним зробивсь ти менї, сильною рукою ворогуєш проти мене.
22Levantásteme, é hicísteme cabalgar sobre el viento, y disolviste mi sustancia.
22Ти зняв мене, пустив летїти з вітром і розбиваєш мене.
23Porque yo conozco que me reduces á la muerte; y á la casa determinada á todo viviente.
23О, я знаю, що ти примчиш мене ʼд смертї, до дому, де збіраються всї живучі.
24Mas él no extenderá la mano contra el sepulcro; ¿clamarán los sepultados cuando él los quebrantare?
24Та він же не простягне руки своєї на дім костей; бо чи ж будуть вони кричати, як би їх стирав?
25¿No lloré yo al afligido? Y mi alma ¿no se entristeció sobre el menesteroso?
25А хиба ж я не плакав над тим, хто горював; чи ж не смутилось серце моє над бідними?
26Cuando esperaba yo el bien, entonces vino el mal; y cuando esperaba luz, la oscuridad vino.
26А тим часом, коли дожидав добра, прийшло на мене лихо; коли сподївався сьвітла, тьма мене окрила.
27Mis entrañas hierven, y no reposan; días de aflicción me han sobrecogido.
27Нутро моє кипить і не перестає; днї печальні прийшли на мене.
28Denegrido ando, y no por el sol: levantádome he en la congregación, y clamado.
28Я почорнїлий ходжу, та не від сонця; серед громади стаю і кричу.
29He venido á ser hermano de los dragones, y compañero de los buhos.
29Я братом шакалам зробивсь, струсям товаришем стався.
30Mi piel está denegrida sobre mí, y mis huesos se secaron con ardentía.
30Кожа вчорнїла моя, костї обгоріли від жару.
31Y hase tornado mi arpa en luto, y mi órgano en voz de lamentadores.
31І цитра моя голосить, і сопілка ридає.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.