Job 29
Reina-Valera 1909Translation
Reina-Valera 1909
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Y VOLVIÓ Job á tomar su propósito, y dijo:
1І повів Йов далїй поважну мову свою й говорив:
2¡Quién me tornase como en los meses pasados, como en los días que Dios me guardaba,
2О, коли б я був такий, як у тих місяцях, що минули, як у ті днї, коли Бог ще стеріг мене;
3Cuando hacía resplandecer su candela sobre mi cabeza, á la luz de la cual yo caminaba en la oscuridad;
3Коли його сьвітло ще блищало в мене над головою, й я при сьвітлї (ласки) його ходив посеред темряви;
4Como fué en los días de mi mocedad, cuando el secreto de Dios estaba en mi tienda;
4Як в молодощах моїх ласка Божа витала понад наметом моїм;
5Cuando aun el Omnipotente estaba conmigo, y mis hijos alrededor de mí;
5Коли то Вседержитель був ще зо мною, а дїти мої кругом мене;
6Cuando lavaba yo mis caminos con manteca, y la piedra me derramaba ríos de aceite!
6Коли то дороги мої залиті були молоком, а скеля точила потоки олїї!
7Cuando salía á la puerta á juicio, y en la plaza hacía preparar mi asiento,
7Тодї виходив я, було до воріт міста, й уставляв на майданї сїдалище себі,
8Los mozos me veían, y se escondían; y los viejos se levantaban, y estaban en pie;
8Хлопцї загледять мене, й ховаються, старцї встають і стоять;
9Los príncipes detenían sus palabras, ponían la mano sobre su boca;
9Значні здержуються від бесїди й кладуть палцї на уста свої.
10La voz de los principales se ocultaba, y su lengua se pegaba á su paladar:
10Голос старшин умовкає, а язик прилипає до піднебіння в їх.
11Cuando los oídos que me oían, me llamaban bienaventurado, y los ojos que me veían, me daban testimonio:
11Ухо, що почує мене, вже й благословляє мене; око, що бачить мене, вже мене й величає;
12Porque libraba al pobre que gritaba, y al huérfano que carecía de ayudador.
12Бо рятував терплячого, що голосив, і сироту безпомочного.
13La bendición del que se iba á perder venía sobre mí; y al corazón de la viuda daba alegría.
13Хто погибав, того благословеннє приходило на мене, а серцю вдовицї подавав я відраду.
14Vestíame de justicia, y ella me vestía como un manto; y mi toca era juicio.
14Я одягавсь у справедливість, а суд мій окрашував мене, мов мантиєю й вінцем.
15Yo era ojos al ciego, y pies al cojo.
15Я був очима слїпому й ногами кульгавому;
16A los menesterosos era padre; y de la causa que no entendía, me informaba con diligencia:
16Я був батьком убогим і всяку справу незнану розбірав я розважливо.
17Y quebraba los colmillos del inicuo, y de sus dientes hacía soltar la presa.
17Злюцї торощив я челюстї і виривав із зубів у його здобичу.
18Y decía yo: En mi nido moriré, y como arena multiplicaré días.
18От і мовляв я собі: Вмру я в свойму гнїздї й днїв моїх буде много, як піску;
19Mi raíz estaba abierta junto á las aguas, y en mis ramas permanecía el rocío.
19Корінь мій відкритий буде приступови води, й роси ночувати муть на галуззю мойму.
20Mi honra se renovaba en mí, y mi arco se corroboraba en mi mano.
20Слава моя не зостарієсь, а лук мій останесь кріпким у руцї в мене.
21Oíanme, y esperaban; y callaban á mi consejo.
21Бувало, слухали мене, й дожидали мовчки поради моєї.
22Tras mi palabra no replicaban, y mi razón destilaba sobre ellos.
22Слів моїх уже й не розбірали, слова мої капали дощиком на них.
23Y esperábanme como á la lluvia, y abrían su boca como á la lluvia tardía.
23Дожидали мене, й, як (земля) до опізненого дощу, отвирали роти свої.
24Si me reía con ellos, no lo creían: y no abatían la luz de mi rostro.
24Бувало, всьміхнусь до них — а вони й не довіряють; веселого лиця мого нїколи не омрячили.
25Calificaba yo el camino de ellos, y sentábame en cabecera; y moraba como rey en el ejército, como el que consuela llorosos.
25Я назначав поступки їх, і засїдав на передньому місцї, та жив, нїби царь проміж своїм військом, як утїшитель плачучих.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.