Јов 29
Daničić–Karadžić Bible (1868), CyrillicTranslation
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Још настави Јов беседу своју и рече:
1І повів Йов далїй поважну мову свою й говорив:
2О да бих био као пређашњих месеца, као оних дана кад ме Бог чуваше,
2О, коли б я був такий, як у тих місяцях, що минули, як у ті днї, коли Бог ще стеріг мене;
3Кад светљаше свећом својом над главом мојом, и при виделу Његовом хођах по мраку,
3Коли його сьвітло ще блищало в мене над головою, й я при сьвітлї (ласки) його ходив посеред темряви;
4Како бејах за младости своје, кад тајна Божија беше у шатору мом,
4Як в молодощах моїх ласка Божа витала понад наметом моїм;
5Кад још беше Свемогући са мном, и деца моја око мене,
5Коли то Вседержитель був ще зо мною, а дїти мої кругом мене;
6Кад се траг мој обливаше маслом, и стена ми точаше уље потоцима,
6Коли то дороги мої залиті були молоком, а скеля точила потоки олїї!
7Кад излажах на врата кроз град, и на улици намештах себи столицу:
7Тодї виходив я, було до воріт міста, й уставляв на майданї сїдалище себі,
8Младићи видећи ме уклањаху се, а старци устајаху и стајаху,
8Хлопцї загледять мене, й ховаються, старцї встають і стоять;
9Кнезови престајаху говорити и метаху руку на уста своја,
9Значні здержуються від бесїди й кладуть палцї на уста свої.
10Управитељи устезаху глас свој и језик им пријањаше за грло.
10Голос старшин умовкає, а язик прилипає до піднебіння в їх.
11Јер које ме ухо чујаше, називаше ме блаженим; и које ме око виђаше, сведочаше ми
11Ухо, що почує мене, вже й благословляє мене; око, що бачить мене, вже мене й величає;
12Да избављам сиромаха који виче, и сироту и који нема никог да му помогне;
12Бо рятував терплячого, що голосив, і сироту безпомочного.
13Благослов оног који пропадаше долажаше на ме, и удовици срце распевах;
13Хто погибав, того благословеннє приходило на мене, а серцю вдовицї подавав я відраду.
14У правду се облачих и она ми беше одело, као плашт и као венац беше ми суд мој.
14Я одягавсь у справедливість, а суд мій окрашував мене, мов мантиєю й вінцем.
15Око бејах слепом и нога хромом.
15Я був очима слїпому й ногами кульгавому;
16Отац бејах убогима, и разбирах за распру за коју не знах.
16Я був батьком убогим і всяку справу незнану розбірав я розважливо.
17И разбијах кутњаке неправеднику, и из зуба му истрзах грабеж.
17Злюцї торощив я челюстї і виривав із зубів у його здобичу.
18Зато говорах: У свом ћу гнезду умрети, и биће ми дана као песка.
18От і мовляв я собі: Вмру я в свойму гнїздї й днїв моїх буде много, як піску;
19Корен мој пружаше се крај воде, роса биваше по сву ноћ на мојим гранама.
19Корінь мій відкритий буде приступови води, й роси ночувати муть на галуззю мойму.
20Слава моја подмлађиваше се у мене, и лук мој у руци мојој понављаше се.
20Слава моя не зостарієсь, а лук мій останесь кріпким у руцї в мене.
21Слушаху ме и чекаху, и ћутаху на мој савет.
21Бувало, слухали мене, й дожидали мовчки поради моєї.
22После мојих речи нико не проговараше, тако их натапаше беседа моја.
22Слів моїх уже й не розбірали, слова мої капали дощиком на них.
23Јер ме чекаху као дажд, и уста своја отвараху као на позни дажд.
23Дожидали мене, й, як (земля) до опізненого дощу, отвирали роти свої.
24Кад бих се насмејао на њих, не вероваху, и сјајност лица мог не разгоњаху.
24Бувало, всьміхнусь до них — а вони й не довіряють; веселого лиця мого нїколи не омрячили.
25Кад бих отишао к њима, седах у зачеље, и бејах као цар у војсци, кад теши жалосне.
25Я назначав поступки їх, і засїдав на передньому місцї, та жив, нїби царь проміж своїм військом, як утїшитель плачучих.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.