Јов 13
Daničić–Karadžić Bible (1868), CyrillicTranslation
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Ето, све је то видело око моје, чуло ухо моје, и разумело.
1От же все це вбачало око моє, чуло ухо моє й затямило собі.
2Шта ви знате, знам и ја, нисам гори од вас.
2Скілько ви знаєте, знаю й я, бо я не пущий за вас.
3Ипак бих говорио са Свемогућим, и рад сам с Богом правдати се.
3Та я до Вседержителя рад би говорити, я з Богом бажав би розправляти.
4Јер ви измишљате лажи, сви сте залудни лекари.
4Ви ж тілько льжу куєте; всї ви лїкарі безварті.
5О да бисте сасвим ћутали! Били бисте мудри.
5О, коли б ви мовчали! се була б ваша мудрість.
6Чујте мој одговор, и слушајте разлоге уста мојих.
6Слухайте ж мого осуду, й розважте відповідь із уст моїх:
7Треба ли да говорите за Бога неправду или превару да говорите за Њ?
7Чи справдї належало вам задля Бога неправду сплїтати, й задля його льжу говорити?
8Треба ли да Му гледате ко је? Треба ли да се препирете за Бога?
8Чи належало вам притворювятись перед ним і за Бога так змагатись?
9Хоће ли бити добро кад вас стане испитивати? Хоћете ли Га преварити као што се вара човек?
9А на добре ж воно вийде, коли він схоче вас вивідувати? Чи й його ви так само ошукаєте, як оманють чоловіка?
10Заиста ће вас карати, ако тајно узгледате ко је.
10Грізно скарає він вас, хоч ви потайно й притворюєтесь.
11Величанство Његово неће ли вас уплашити? И страх Његов неће ли вас спопасти?
11Чи вже ж велич його не страхає вас, і страх перед ним не нападає на вас?
12Спомени су ваши као пепео, и ваше висине као гомиле блата.
12Упомини ваші, як попіль, покрепи ваші — покрепи глиняні.
13Ћутите и пустите ме да ја говорим, па нека ме снађе шта му драго.
13Замовчіте передо мною, а я буду говорити, хоч би й що менї сталось.
14Зашто бих кидао месо своје својим зубима и душу своју метао у своје руке?
14Чого ж би менї торгати тїло моє зубами моїми, й до життя мого простягати руку мою?
15Гле, да ме и убије, опет ћу се уздати у Њ, али ћу бранити путеве своје пред Њим.
15Ось, він убиває мене, та я не перестану надїятись; я бажаю лиш оборонити поступки мої перед лицем його.
16И Он ће ми бити спасење, јер лицемер неће изаћи преда Њ.
16А се вже буде оправданнєм менї, бо ж підлестник чей же не явиться перед лицем у його!
17Слушајте добро беседу моју, и нека вам уђе у уши шта ћу исказати.
17Вислухайте ж уважно слово моє й ясуваннє моє ушами вашими:
18Ево, спремио сам парбу своју, знам да ћу бити прав.
18Ось, я завів суд над справою: знаю, що вийду виправданим.
19Ко ће се прети са мном? Да сад умукнем, издахнуо бих.
19Хто зможе стати проти мене? Бо я борзо вмовкну й віддам дух.
20Само двоје немој ми учинити, па се нећу крити од лица Твог.
20Тілько двох речей не чини (Боже) зо мною, а тодї я не ховати мусь від обличчя у тебе:
21Уклони руку своју од мене, и страх Твој да ме не страши.
21Одверни від мене руку твою, й страх перед тобою нехай не потрясає мене.
22Потом зови ме, и ја ћу одговарати; или ја да говорим, а Ти ми одговарај.
22Тодї зви, а буду відповідати, або я говорити му, а ти відказуй менї.
23Колико је безакоња и греха мојих? Покажи ми преступ мој и грех мој.
23Скілько ж у мене сказ і гріхів? Покажи менї проступок мій і гріх мій!
24Зашто скриваш лице своје и држиш ме за непријатеља свог?
24За що ти скриваєш лице (ласку) твоє, й за ворога маєш мене собі?
25Хоћеш ли скршити лист који носи ветар или ћеш гонити суву сламку,
25Хочеш хиба стерти зірваний листочок, і за сухою соломинкою гнатись?
26Кад ми пишеш горчине, и дајеш ми у наследство грехе младости моје,
26Пишеш бо засуд гіркий на мене й дописуєш менї гріхи з молодостї моєї;
27И мећеш ноге моје у кладе, и пазиш на све стазе моје и идеш за мном устопце?
27Ноги мої в кайдани куєш, і всї стежки мої назираєш, і ходиш слїдом ніг моїх.
28А он се распада као трулина, као хаљина коју једе мољац.
28Я ж, мов глина, розпадаюсь, як одежа, що її міль переїла.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.