Јов 15
Daničić–Karadžić Bible (1868), CyrillicTranslation
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
Kulish and Puluj Bible (1905)
1А Елифас Теманац одговори и рече:
1І відказав Елифаз із Теману й промовив:
2Хоће ли мудар човек казивати празне мисли и пунити трбух ветром источним,
2Хиба ж стане мудрий відповідати своїм пустим знаннєм і сповняти нутро своє вітром палючим,
3Препирући се говором који не помаже и речима које нису ни на шта?
3Виправдувати себе словами марними й бесїдою, що не має нїякої сили?
4А ти уништаваш страх Божји и укидаш молитве к Богу.
4Ти ж і ввесь страх відкинув і за малу маєш собі річ, говорити до Бога!
5Јер безакоње твоје показују уста твоја, ако и јеси изабрао језик лукав.
5Се ж безбожність твоя настроїла так уста твої й ти вибрав язик лукавих!
6Осуђују те уста твоја, а не ја; и усне твоје сведоче на те.
6Тебе усуджують власні уста твої, а не я, і твій язик говорить проти тебе.
7Јеси ли се ти први човек родио? Или си пре хумова саздан?
7Хиба ти первим родивсь чоловіком і перше, нїж гори, сотворений?
8Јеси ли тајну Божију чуо и покупио у себе мудрост?
8Хиба в Бога ти в радї бував і (його) премудрість собі присвоїв?
9Шта ти знаш што ми не бисмо знали? Шта ти разумеш што не би било у нас?
9Що знаєш ти, чого б і ми не знали? Що розумієш ти, чого б і ми не розуміли?
10И седих и старих људи има међу нама, старијих од оца твог.
10Е й проміж нами сїдоголові й старцї, що перейшли віком і батька твого.
11Мале ли су ти утехе Божије? Или имаш шта сакривено у себи?
11Хиба ж се мала річ, щоб Бог тебе потїшив? чи й сього ти не знаєш?
12Што те је занело срце твоје? И што севају очи твоје,
12Куди пориває тебе серце твоє, й куди так гордо спозираєш?
13Те обраћаш против Бога дух свој и пушташ из уста својих такве речи?
13Чому ти справив проти Бога дух твій і устами твоїми такі слова верзеш?
14Шта је човек, да би био чист, и рођени од жене, да би био прав?
14Що таке чоловік, щоб йому бути чистим, і хиба праведен той, хто вродився від жінки?
15Гле, не верује свецима својим, и небеса нису чиста пред очима Његовим;
15Глянь, він і сьвятим своїм не доймає віри, й самі небеса перед ним ще нечисті:
16А камоли гадни и смрдљиви човек, који пије неправду као воду?
16Тимпаче ж нечиста й гидка людина, що, наче воду, пє беззаконність.
17Ја ћу ти казати, послушај ме, и приповедићу ти шта сам видео,
17Я буду говорити тобі, тільки слухай мене; я роскажу тобі те, що видав,
18Шта мудраци казаше и не затајише, шта примише од отаца својих,
18Що чували мудрі й не затаїли чуваного від батьків своїх;
19Којима самим дана би земља, и туђин не прође кроз њу.
19В їх одних у руках була ще вся земля, і нї один чужинець ще не вештавсь між ними:
20Безбожник се мучи свега века свог, и насилнику је мало година остављено.
20Поки ледачий живе, поти він і мучить себе, та й число лїт (його муки) закрите перед гнобительом;
21Страх му зуји у ушима, у мирно доба напада пустошник на њ.
21Шум страху в його в ушах, і під час спокою йде на його вбийник.
22Не верује да ће се вратити из таме, одсвуда привиђа мач.
22Не сподївається він із темряви спастися, а всюди меч перед собою бачить.
23Тумара за хлебом говорећи: Где је? Зна да је за њ спремљен дан тамни.
23Блукаєсь усюди за куском хлїба; знає, що вже йому наготовлений, вже й під рукою в його день чорний.
24Туга и невоља страше га, и наваљују на њ као цар готов на бој.
24Страшить його нужда, й тїснота подолїває його, наче царя перед боєм, —
25Јер је замахнуо на Бога руком својом, и Свемогућем се опро.
25За те, що простягав проти Бога він руку, й що вставав навпроти Вседержителя,
26Трчи исправљена врата на њ с многим високим штитовима својим.
26Виступав проти його з гордою шиєю, поза грубими щитами своїми;
27Јер је покрио лице своје претилином, и наваљао сало на бокове своје.
27За те, що вкрив лице собі салом своїм, а боки свої обложив жиром.
28И седео је у градовима раскопаним и у кућама пустим, обраћеним у гомилу камења.
28І оселиться він у містах розвалених, в господах, де вже нїхто не живе, що призначені на розвалини.
29Неће се обратити нити ће остати благо његово, и неће се раширити по земљи добро његово.
29Не забагатїє він, і не вцїлїє майно його, й не розшириться по землї добуток його.
30Неће изаћи из мрака, огранке његове осушиће пламен, однеће га дух уста његових.
30Мороку він не втече; галуззє його полумє спалить, а його самого подихом уст своїх захопить.
31Нека се не узда у таштину преварени, јер ће му таштина бити плата.
31Оманений нехай не довіряє марнотї, бо марна буде й заплата йому.
32Пре свог времена свршиће се, и грана његова неће зеленети.
32Перед часом прийде конець йому, й віттє його не буде зеленїти.
33Откинуће се као с лозе незрео грозд његов и пупци ће се његови као с маслине побацати.
33Мов виноградина та, поскидає він недоспілу ягоду свою, й, як маслина, поронить цьвіт свій.
34Јер ће опустети збор лицемерски, и огањ ће спалити шаторе оних који примају поклоне.
34Оттак опустїє дом безбожника, й огонь пожере шатри підкупства,
35Зачињу невољу и рађају муку, и трбух њихов саставља превару.
35(в думцї) Почав він зло, а зродив льжу, та й нутро (серце) його наготовує зраду.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.