Јов 34
Daničić–Karadžić Bible (1868), CyrillicTranslation
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Још говори Елијуј и рече:
1І говорив Еліуй дальше й казав:
2Чујте, мудри, беседу моју, и разумни послушајте ме.
2Слухайте, мудрі, моєї річі, нахилїть до мене ухо, ви розумні!
3Јер ухо познаје беседу као што грло куша јело.
3Ухо бо слова розбірає, як піднебіннє розізнає смак у їдї.
4Разаберимо шта је право, извидимо међу собом шта је добро.
4Зложім суд між собою й визнаймо, що добре.
5Јер Јов рече: Праведан сам, а Бог одбаци моју правду.
5Ось, Йов сказав: Я прав, та Бог відмовив менї суду.
6Хоћу ли лагати за своју правду? Стрела је моја смртна, а без кривице.
6Чи ж менї лгати на правду мою? Моя невилїчима рана — незаслужена.
7Који је човек као Јов да као воду пије подсмех?
7Хиба є де такий чоловік, як Йов, що глумує, мов би пив воду,
8И да се дружи с онима који чине безакоње, и да ходи с безбожним људима?
8Товаришує беззаконним і ходить з людьми безбожними?
9Јер рече: Не помаже човеку да угађа Богу.
9Він бо сказав: Нема з того хісна чоловікові, як угоджає Богу.
10Зато, људи разумни, послушајте ме; далеко је од Бога злоћа и неправда од Свемогућег.
10Слухайте ж, мужі мудрі, мене! Не може бути в Бога неправди, у Вседержителя — несправедливого суду,
11Јер по делу плаћа човеку и даје сваком да нађе према путу свом.
11Він бо дає чоловіку, що заробив дїлами, й після поступків мужа відплачує йому.
12Доиста Бог не ради зло и Свемогући не изврће правде.
12Праведне слово, Бог кривди не чинить, і Вседержитель не вивертає суду.
13Ко Му је предао земљу? И ко је уредио васиљену?
13Хто окрім його дбає про землю? Хто дає лад у вселеннїй?
14Кад би на себе окренуо срце своје, узео би к себи дух свој и дисање своје;
14Оберни він серце своє до себе самого, й візьми дух її й диханнє її до себе, —
15Изгинуло би свако тело, и човек би се вратио у прах.
15Все живе зараз би зникло, прахом би люде взялися.
16Ако си, дакле, разуман, чуј ово; слушај глас речи мојих.
16От же, коли маєш розум, то слухай й вважай на слова мої.
17Може ли владати онај који мрзи на правду? Хоћеш ли осудити оног који је најправеднији?
17Хто ненавидїв би правду, то як би він сьвітом правив? І можеш же ти найправеднїйшого обвиняти?
18Каже ли се цару: Ниткове! И кнезовима: Безбожници?
18Хиба можна сказати цареві: ти — безбожник, а князям: ви — беззаконники?
19А камо ли Ономе који не гледа кнезовима ко су, нити у Њега вреди више богати од сиромаха, јер су сви дело руку Његових.
19Та він не зважає на особи князїв і не волїє він багатого нїж убогого, бо всї вони — дїло рук його.
20Умиру за час, и у по ноћи усколеба се народ и пропадне, и однесе се јаки без руке људске.
20Нагло вмірають вони; серед ночі зворушиться нарід, і вони зникають; і сильних проганяють не силою.
21Јер су очи Његове обраћене на путеве човечије и види све кораке његове.
21Очі бо його над дорогами чоловіка, й бачить він кожний ступінь його.
22Нема мрака ни сена смртнога где би се сакрили који чине безакоње.
22Нема темряви, нї глухої тїнї, де б могли заховатись беззаконнующі.
23Јер никоме не одгађа кад дође да се суди с Богом.
23Опісля він уже не домагаєсь від чоловіка, щоб ставав на суд з Богом.
24Сатире јаке недокучиво, и поставља друге на њихово место.
24Він стирає можних без допиту й ставить других намість їх,
25Јер зна дела њихова, и док обрати ноћ, сатру се.
25Бо він виявляє дїла їх, і скидає їх одної ночі, й вони щезають,
26Као безбожне разбија их на видику.
26Як беззаконних, карає він їх перед очима в других.
27Јер одступише од Њега и не гледаше ни на које путеве Његове;
27За те, що відхилились від його і всїх доріг його не хотїли розуміти,
28Те дође до Њега вика сиромахова, и чу вику невољних.
28Так що дійшов до його клик злиденних, і він почув стогни придавлених.
29Кад Он умири, ко ће узнемирити? И кад Он сакрије лице, ко ће Га видети? И то бива и народу и човеку.
29Як упокій він дарує, — хто тодї потрівожить? як він своє лице заховає, хто на його спогляне? — все одно, чи народ, чи один чоловік,
30Да не би царовао лицемер, да не би било замке народу.
30Щоб лицемір не царював, блазнячи народ.
31Заиста, треба казати Богу: Подносио сам, нећу више грешити.
31От як треба до Бога говорити: Я потерпів кару, — більш не буду грішити;
32А шта не видим, Ти ме научи; ако сам чинио неправду, нећу више.
32А чого я не розумію, — ти навчи мене, і скоро вчинив беззаконність, вже більше не буду.
33Еда ли ће по теби плаћати, јер теби није по вољи, јер ти бираш а не Он? Ако знаш шта, говори.
33Чи то ж по твойму судові має він одплачувати? І як ти відкидаєш, то й ти маєш вибірати, а не я; говори ж, що знаєш.
34Људи ће разумни са мном казати, и мудар ће човек пристати,
34Люде розумні скажуть менї, а так само й кожний чоловік мудрий, що мене чує:
35Да Јов не говори разумно, и да речи његове нису мудре.
35Йов говорив нерозумно, й у словах його нема глузду.
36Оче мој, нека се Јов искуша до краја, што одговара као зли људи.
36Я б хотїв, щоб Йова докладно питано, після відповідей його, які лицюють хиба людям безбожним.
37Јер домеће на грех свој безакоње, пљеска рукама међу нама, и много говори на Бога.
37Інакше він до гріха свого придасть іще й відступ (од Бога), та буде ще перед нами й в долонї плескати, й наговорить іще більше проти Бога.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.