Јов 21
Daničić–Karadžić Bible (1868), CyrillicTranslation
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
Kulish and Puluj Bible (1905)
1А Јов одговори и рече:
1І відказав Йов і промовив:
2Слушајте добро речи моје, и то ће ми бити од вас утеха.
2Вислухайте ж уважно й мою річ, а се буде моя потїха від вас.
3Потрпите ме да ја говорим, а кад изговорим, подсмевајте ми се.
3Потерпіть менї, а я буду говорити; а тодї вже, як виговорюсь, насьмівайтесь.
4Еда ли се ја човеку тужим? И како не би био жалостан дух мој?
4Чи то ж до чоловіка вимірена бесїда моя? та й як менї не впадати духом?
5Погледајте на ме, и дивите се, и метните руку на уста.
5Гляньте на мене й вжахнїтесь, та затулїть пальцем уста ваші.
6Ја кад помислим, страх ме је, и гроза подузима тело моје.
6Я тілько спогадаю, а вже здрогаюсь, і страх обгортає тїло моє.
7Зашто безбожници живе? Старе? И богате се?
7Чим воно дїєсь, що ледачі живуть, доживають старостї, та й силами здорові?
8Семе њихово стоји тврдо пред њима заједно с њима, и натражје њихово пред њиховим очима.
8Дїти їх вкупі з ними перед лицем їх, та й внуки їх перед очима в їх.
9Куће су њихове на миру без страха, и прут Божји није над њима.
9Доми їх безпечні від страху, і нема бича Божого над ними.
10Бикови њихови скачу, и не промашују; краве њихове теле се, и не јалове се.
10Бик їх заплоднює й не знемогає, корова їх починає й не скидає.
11Испуштају као стадо децу своју, и синови њихови поскакују.
11Стадом випускають вони малечу свою, й дїти їх скачуть.
12Подвикују уз бубањ и уз гусле, веселе се уза свиралу.
12Висьпівують під бубон і цитру, та веселяться, граючи в сопілку;
13Проводе у добру дане своје, и за час силазе у гроб.
13Вони проводять днї свої в щастю, й в хвилцї (без муки) сходять у глибину (земну).
14А Богу кажу: Иди од нас, јер нећемо да знамо за путеве твоје.
14А між тим вони говорять Богу: йди геть від нас, не хочемо знати доріг (законів) твоїх!
15Шта је свемогући да му служимо? И каква нам је корист, да му се молимо?
15Хто такий Вседержитель, щоб нам йому служити? Що з того за користь, до його молитись?
16Гле, добро њихово није у њиховој руци; намера безбожничка далеко је од мене.
16Бачиш, щастє їх не з їх рук. — Та рада безбожних нехай буде далека від мене!
17Колико се пута гаси жижак безбожнички и долази им погибао, дели им муке у делу свом Бог?
17Або може часто гасне у беззаконних сьвітич, і находить на них біда; чи часто дає він (Бог) на їх пай муки в гнїву свойму?
18Бивају као плева на ветру, као прах који разноси вихор?
18Вони ж повинні б бути, наче та солімка перед вітром, наче полова, гонена вихром!
19Чува ли Бог синовима његовим погибао њихову, плаћа им да осете?
19(Скажеш:) Бог держить дїтям його нещастє його. — (Нї,) Нехай він відплатить йому самому, щоб він те знав.
20Виде ли својим очима погибао своју, и пију ли гнев Свемогућег?
20Нехай би його таки очі побачили горе своє, й нехай би він самий пив із гнїву Вседержителя.
21Јер шта је њима стало до куће њихове након њих, кад се број месеца њихових прекрати?
21Бо й яка ж йому жура про дом свій після нього, як місяцїв його лїк закінчився?
22Еда ли ће Бога ко учити мудрости, који суди високима?
22Але чи ж то нам Бога вчити мудростї, коли він судить і тих, що горі (в небі)?
23Један умире у потпуној сили својој, у миру и у срећи.
23Один умірає в повнотї сил своїх, в повному спокої та мирі;
24Музилице су му пуне млека, и кости су му влажне од мождина.
24Нутро його повне товщі, а костї в його, неначе напоєні шпігом.
25А други умире ојађене душе, који није уживао добра.
25Другий же вмірає в гіркостї душі, не дознавши добра.
26Обојица леже у праху, и црви их покривају.
26А таки вони вкупі лежати муть в землї, й черви покриють їх.
27Ето, знам ваше мисли и судове, којима ми чините криво.
27Знаю я, які в вас думки та хитрощі, що проти мене сплїтаєте.
28Јер говорите: Где је кућа силног, и где је шатор у коме наставају безбожници?
28Ви скажете: Де дом князя, а де шатро, що в йому жили проступники?
29Нисте ли никад питали путника? И шта вам казаше нећете да знате,
29Хиба ж ви не питали в тих, що в дорозї бували, та й не знаєте їх постерігань?
30Да се на дан погибли оставља задац, кад се пусти гнев.
30Що в день біди лиходїй щаджен буває, а в день гнїву одводиться набік?
31Ко ће га укорити у очи за живот његов? И ко ће му вратити шта је учинио?
31Хто ж поставить йому перед очі путь його, й хто відплатить йому за те, що він коїв?
32Али се износи у гробље и остаје у гомили.
32Кладовище для його — глибокі гроби; за ним ійде товпа людей, а тим, що йдуть, провожаючи його, навперід його, нема й лїку.
33Слатке су му груде од долине, и вуче за собом све људе, а онима који га претекоше нема броја.
33Як же се хочете ви розважити мене пустим? В вашій розвазї одна тільки лож.
34Како ме, дакле, напразно тешите кад у одговорима вашим остаје превара?
no verse 34 in this text
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.