ایّوب
Chapter 21
Old Persian Version (ترج…
vs Kulish and Puluj B…
Aa
Text size
Line width
Verse numbers
Old Persian Version (ترجمه قدیم)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1پس ایوب در جواب گفت:
1І відказав Йов і промовив:
2«بشنوید، کلام مرا بشنوید. و این، تسلی شماباشد.
2Вислухайте ж уважно й мою річ, а се буде моя потїха від вас.
3با من تحمل نمایید تا بگویم، و بعد ازگفتنم استهزا نمایید.
3Потерпіть менї, а я буду говорити; а тодї вже, як виговорюсь, насьмівайтесь.
4و اما من، آیا شکایتم نزدانسان است؟ پس چرا بی‌صبر نباشم؟
4Чи то ж до чоловіка вимірена бесїда моя? та й як менї не впадати духом?
5به من توجه کنید و تعجب نمایید، و دست به دهان بگذارید.
5Гляньте на мене й вжахнїтесь, та затулїть пальцем уста ваші.
6هرگاه به یاد می‌آورم، حیران می‌شوم. و لرزه جسد مرا می‌گیرد.
6Я тілько спогадаю, а вже здрогаюсь, і страх обгортає тїло моє.
7چرا شریران زنده می‌مانند، پیر می‌شوند و در توانایی قوی می‌گردند؟
7Чим воно дїєсь, що ледачі живуть, доживають старостї, та й силами здорові?
8ذریت ایشان به حضور ایشان، با ایشان استوار می‌شوند و اولاد ایشان در نظرایشان.
8Дїти їх вкупі з ними перед лицем їх, та й внуки їх перед очима в їх.
9خانه های ایشان، از ترس ایمن می‌باشد وعصای خدا بر ایشان نمی آید.
9Доми їх безпечні від страху, і нема бича Божого над ними.
10گاو نر ایشان جماع می‌کند و خطا نمی کند و گاو ایشان می‌زایدو سقط نمی نماید.
10Бик їх заплоднює й не знемогає, корова їх починає й не скидає.
11بچه های خود را مثل گله بیرون می‌فرستند و اطفال ایشان رقص می‌کنند.
11Стадом випускають вони малечу свою, й дїти їх скачуть.
12با دف وعود می‌سرایند، و با صدای نای شادی می‌نمایند.
12Висьпівують під бубон і цитру, та веселяться, граючи в сопілку;
13روزهای خود را در سعادتمندی صرف می‌کنند، و به لحظه‌ای به هاویه فرودمی روند.
13Вони проводять днї свої в щастю, й в хвилцї (без муки) сходять у глибину (земну).
14و به خدا می‌گویند: از ما دور شو زیراکه معرفت طریق تو را نمی خواهیم.
14А між тим вони говорять Богу: йди геть від нас, не хочемо знати доріг (законів) твоїх!
15قادرمطلق کیست که او را عبادت نماییم، و ما را چه فایده که از او استدعا نماییم.
15Хто такий Вседержитель, щоб нам йому служити? Що з того за користь, до його молитись?
16اینک سعادتمندی ایشان در دست ایشان نیست. کاش که مشورت شریران از من دور باشد.
16Бачиш, щастє їх не з їх рук. — Та рада безбожних нехай буде далека від мене!
17«بسا چراغ شریران خاموش می‌شود وذلت ایشان به ایشان می‌رسد، و خدا در غضب خود دردها را نصیب ایشان می‌کند.
17Або може часто гасне у беззаконних сьвітич, і находить на них біда; чи часто дає він (Бог) на їх пай муки в гнїву свойму?
18مثل سفال پیش روی باد می‌شوند و مثل کاه که گردبادپراکنده می‌کند.
18Вони ж повинні б бути, наче та солімка перед вітром, наче полова, гонена вихром!
19خدا گناهش را برای فرزندانش ذخیره می‌کند، و او را مکافات می‌رساند و خواهد دانست.
19(Скажеш:) Бог держить дїтям його нещастє його. — (Нї,) Нехай він відплатить йому самому, щоб він те знав.
20چشمانش هلاکت او را خواهد دید، و از خشم قادر مطلق خواهدنوشید.
20Нехай би його таки очі побачили горе своє, й нехай би він самий пив із гнїву Вседержителя.
21زیرا که بعد از او در خانه‌اش او را چه شادی خواهد بود، چون عدد ماههایش منقطع شود؟
21Бо й яка ж йому жура про дом свій після нього, як місяцїв його лїк закінчився?
22آیا خدا را علم توان آموخت؟ چونکه اوبر اعلی علیین داوری می‌کند.
22Але чи ж то нам Бога вчити мудростї, коли він судить і тих, що горі (в небі)?
23یکی در عین قوت خود می‌میرد، در حالی که بالکل در امنیت وسلامتی است.
23Один умірає в повнотї сил своїх, в повному спокої та мирі;
24قدحهای او پر از شیر است، ومغز استخوانش تر و تازه است.
24Нутро його повне товщі, а костї в його, неначе напоєні шпігом.
25و دیگری درتلخی جان می‌میرد و از نیکویی هیچ لذت نمی برد.
25Другий же вмірає в гіркостї душі, не дознавши добра.
26اینها باهم در خاک می‌خوابند و کرمها ایشان را می‌پوشانند.
26А таки вони вкупі лежати муть в землї, й черви покриють їх.
27اینک افکار شما رامی دانم و تدبیراتی که ناحق بر من می‌اندیشید.
27Знаю я, які в вас думки та хитрощі, що проти мене сплїтаєте.
28زیرا می‌گویید کجاست خانه امیر، و خیمه های مسکن شریران؟
28Ви скажете: Де дом князя, а де шатро, що в йому жили проступники?
29آیا از راه گذریان نپرسیدید؟ ودلایل ایشان را انکار نمی توانید نمود،
29Хиба ж ви не питали в тих, що в дорозї бували, та й не знаєте їх постерігань?
30که شریران برای روز ذلت نگاه داشته می‌شوند و درروز غضب، بیرون برده می‌گردند.
30Що в день біди лиходїй щаджен буває, а в день гнїву одводиться набік?
31کیست که راهش را پیش رویش بیان کند، و جزای آنچه راکه کرده است به او برساند؟
31Хто ж поставить йому перед очі путь його, й хто відплатить йому за те, що він коїв?
32که آخر او را به قبرخواهند برد، و بر مزار او نگاهبانی خواهند کرد.
32Кладовище для його — глибокі гроби; за ним ійде товпа людей, а тим, що йдуть, провожаючи його, навперід його, нема й лїку.
33کلوخهای وادی برایش شیرین می‌شود وجمیع آدمیان در عقب او خواهند رفت، چنانکه قبل از او بیشماره رفته‌اند.
33Як же се хочете ви розважити мене пустим? В вашій розвазї одна тільки лож.
34پس چگونه مراتسلی باطل می‌دهید که در جوابهای شما محض خیانت می‌ماند!»
no verse 34 in this text

Tip: use the ← and → keys to turn chapters.