ایّوب 21
Old Persian Version (ترجمه قدیم)Translation
Old Persian Version (ترجمه قدیم)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1پس ایوب در جواب گفت:
1І відказав Йов і промовив:
2«بشنوید، کلام مرا بشنوید. و این، تسلی شماباشد.
2Вислухайте ж уважно й мою річ, а се буде моя потїха від вас.
3با من تحمل نمایید تا بگویم، و بعد ازگفتنم استهزا نمایید.
3Потерпіть менї, а я буду говорити; а тодї вже, як виговорюсь, насьмівайтесь.
4و اما من، آیا شکایتم نزدانسان است؟ پس چرا بیصبر نباشم؟
4Чи то ж до чоловіка вимірена бесїда моя? та й як менї не впадати духом?
5به من توجه کنید و تعجب نمایید، و دست به دهان بگذارید.
5Гляньте на мене й вжахнїтесь, та затулїть пальцем уста ваші.
6هرگاه به یاد میآورم، حیران میشوم. و لرزه جسد مرا میگیرد.
6Я тілько спогадаю, а вже здрогаюсь, і страх обгортає тїло моє.
7چرا شریران زنده میمانند، پیر میشوند و در توانایی قوی میگردند؟
7Чим воно дїєсь, що ледачі живуть, доживають старостї, та й силами здорові?
8ذریت ایشان به حضور ایشان، با ایشان استوار میشوند و اولاد ایشان در نظرایشان.
8Дїти їх вкупі з ними перед лицем їх, та й внуки їх перед очима в їх.
9خانه های ایشان، از ترس ایمن میباشد وعصای خدا بر ایشان نمی آید.
9Доми їх безпечні від страху, і нема бича Божого над ними.
10گاو نر ایشان جماع میکند و خطا نمی کند و گاو ایشان میزایدو سقط نمی نماید.
10Бик їх заплоднює й не знемогає, корова їх починає й не скидає.
11بچه های خود را مثل گله بیرون میفرستند و اطفال ایشان رقص میکنند.
11Стадом випускають вони малечу свою, й дїти їх скачуть.
12با دف وعود میسرایند، و با صدای نای شادی مینمایند.
12Висьпівують під бубон і цитру, та веселяться, граючи в сопілку;
13روزهای خود را در سعادتمندی صرف میکنند، و به لحظهای به هاویه فرودمی روند.
13Вони проводять днї свої в щастю, й в хвилцї (без муки) сходять у глибину (земну).
14و به خدا میگویند: از ما دور شو زیراکه معرفت طریق تو را نمی خواهیم.
14А між тим вони говорять Богу: йди геть від нас, не хочемо знати доріг (законів) твоїх!
15قادرمطلق کیست که او را عبادت نماییم، و ما را چه فایده که از او استدعا نماییم.
15Хто такий Вседержитель, щоб нам йому служити? Що з того за користь, до його молитись?
16اینک سعادتمندی ایشان در دست ایشان نیست. کاش که مشورت شریران از من دور باشد.
16Бачиш, щастє їх не з їх рук. — Та рада безбожних нехай буде далека від мене!
17«بسا چراغ شریران خاموش میشود وذلت ایشان به ایشان میرسد، و خدا در غضب خود دردها را نصیب ایشان میکند.
17Або може часто гасне у беззаконних сьвітич, і находить на них біда; чи часто дає він (Бог) на їх пай муки в гнїву свойму?
18مثل سفال پیش روی باد میشوند و مثل کاه که گردبادپراکنده میکند.
18Вони ж повинні б бути, наче та солімка перед вітром, наче полова, гонена вихром!
19خدا گناهش را برای فرزندانش ذخیره میکند، و او را مکافات میرساند و خواهد دانست.
19(Скажеш:) Бог держить дїтям його нещастє його. — (Нї,) Нехай він відплатить йому самому, щоб він те знав.
20چشمانش هلاکت او را خواهد دید، و از خشم قادر مطلق خواهدنوشید.
20Нехай би його таки очі побачили горе своє, й нехай би він самий пив із гнїву Вседержителя.
21زیرا که بعد از او در خانهاش او را چه شادی خواهد بود، چون عدد ماههایش منقطع شود؟
21Бо й яка ж йому жура про дом свій після нього, як місяцїв його лїк закінчився?
22آیا خدا را علم توان آموخت؟ چونکه اوبر اعلی علیین داوری میکند.
22Але чи ж то нам Бога вчити мудростї, коли він судить і тих, що горі (в небі)?
23یکی در عین قوت خود میمیرد، در حالی که بالکل در امنیت وسلامتی است.
23Один умірає в повнотї сил своїх, в повному спокої та мирі;
24قدحهای او پر از شیر است، ومغز استخوانش تر و تازه است.
24Нутро його повне товщі, а костї в його, неначе напоєні шпігом.
25و دیگری درتلخی جان میمیرد و از نیکویی هیچ لذت نمی برد.
25Другий же вмірає в гіркостї душі, не дознавши добра.
26اینها باهم در خاک میخوابند و کرمها ایشان را میپوشانند.
26А таки вони вкупі лежати муть в землї, й черви покриють їх.
27اینک افکار شما رامی دانم و تدبیراتی که ناحق بر من میاندیشید.
27Знаю я, які в вас думки та хитрощі, що проти мене сплїтаєте.
28زیرا میگویید کجاست خانه امیر، و خیمه های مسکن شریران؟
28Ви скажете: Де дом князя, а де шатро, що в йому жили проступники?
29آیا از راه گذریان نپرسیدید؟ ودلایل ایشان را انکار نمی توانید نمود،
29Хиба ж ви не питали в тих, що в дорозї бували, та й не знаєте їх постерігань?
30که شریران برای روز ذلت نگاه داشته میشوند و درروز غضب، بیرون برده میگردند.
30Що в день біди лиходїй щаджен буває, а в день гнїву одводиться набік?
31کیست که راهش را پیش رویش بیان کند، و جزای آنچه راکه کرده است به او برساند؟
31Хто ж поставить йому перед очі путь його, й хто відплатить йому за те, що він коїв?
32که آخر او را به قبرخواهند برد، و بر مزار او نگاهبانی خواهند کرد.
32Кладовище для його — глибокі гроби; за ним ійде товпа людей, а тим, що йдуть, провожаючи його, навперід його, нема й лїку.
33کلوخهای وادی برایش شیرین میشود وجمیع آدمیان در عقب او خواهند رفت، چنانکه قبل از او بیشماره رفتهاند.
33Як же се хочете ви розважити мене пустим? В вашій розвазї одна тільки лож.
34پس چگونه مراتسلی باطل میدهید که در جوابهای شما محض خیانت میماند!»
no verse 34 in this text
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.