Job 21
Louis Segond 1910Translation
Louis Segond 1910
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Job prit la parole et dit:
1І відказав Йов і промовив:
2Écoutez, écoutez mes paroles, Donnez-moi seulement cette consolation.
2Вислухайте ж уважно й мою річ, а се буде моя потїха від вас.
3Laissez-moi parler, je vous prie; Et, quand j’aurai parlé, tu pourras te moquer.
3Потерпіть менї, а я буду говорити; а тодї вже, як виговорюсь, насьмівайтесь.
4Est-ce contre un homme que se dirige ma plainte? Et pourquoi mon âme ne serait-elle pas impatiente?
4Чи то ж до чоловіка вимірена бесїда моя? та й як менї не впадати духом?
5Regardez-moi, soyez étonnés, Et mettez la main sur la bouche.
5Гляньте на мене й вжахнїтесь, та затулїть пальцем уста ваші.
6Quand j’y pense, cela m’épouvante, Et un tremblement saisit mon corps.
6Я тілько спогадаю, а вже здрогаюсь, і страх обгортає тїло моє.
7Pourquoi les méchants vivent-ils? Pourquoi les voit-on vieillir et accroître leur force?
7Чим воно дїєсь, що ледачі живуть, доживають старостї, та й силами здорові?
8Leur postérité s’affermit avec eux et en leur présence, Leurs rejetons prospèrent sous leurs yeux.
8Дїти їх вкупі з ними перед лицем їх, та й внуки їх перед очима в їх.
9Dans leurs maisons règne la paix, sans mélange de crainte; La verge de Dieu ne vient pas les frapper.
9Доми їх безпечні від страху, і нема бича Божого над ними.
10Leurs taureaux sont vigoureux et féconds, Leurs génisses conçoivent et n’avortent point.
10Бик їх заплоднює й не знемогає, корова їх починає й не скидає.
11Ils laissent courir leurs enfants comme des brebis, Et les enfants prennent leurs ébats.
11Стадом випускають вони малечу свою, й дїти їх скачуть.
12Ils chantent au son du tambourin et de la harpe, Ils se réjouissent au son du chalumeau.
12Висьпівують під бубон і цитру, та веселяться, граючи в сопілку;
13Ils passent leurs jours dans le bonheur, Et ils descendent en un instant au séjour des morts.
13Вони проводять днї свої в щастю, й в хвилцї (без муки) сходять у глибину (земну).
14Ils disaient pourtant à Dieu: Retire-toi de nous; Nous ne voulons pas connaître tes voies.
14А між тим вони говорять Богу: йди геть від нас, не хочемо знати доріг (законів) твоїх!
15Qu’est-ce que le Tout-Puissant, pour que nous le servions? Que gagnerons-nous à lui adresser nos prières?
15Хто такий Вседержитель, щоб нам йому служити? Що з того за користь, до його молитись?
16Quoi donc! Ne sont-ils pas en possession du bonheur? Loin de moi le conseil des méchants!
16Бачиш, щастє їх не з їх рук. — Та рада безбожних нехай буде далека від мене!
17Mais arrive-t-il souvent que leur lampe s’éteigne, Que la misère fonde sur eux, Que Dieu leur distribue leur part dans sa colère,
17Або може часто гасне у беззаконних сьвітич, і находить на них біда; чи часто дає він (Бог) на їх пай муки в гнїву свойму?
18Qu’ils soient comme la paille emportée par le vent, Comme la balle enlevée par le tourbillon?
18Вони ж повинні б бути, наче та солімка перед вітром, наче полова, гонена вихром!
19Est-ce pour les fils que Dieu réserve le châtiment du père? Mais c’est lui que Dieu devrait punir, pour qu’il le sente;
19(Скажеш:) Бог держить дїтям його нещастє його. — (Нї,) Нехай він відплатить йому самому, щоб він те знав.
20C’est lui qui devrait contempler sa propre ruine, C’est lui qui devrait boire la colère du Tout-Puissant.
20Нехай би його таки очі побачили горе своє, й нехай би він самий пив із гнїву Вседержителя.
21Car, que lui importe sa maison après lui, Quand le nombre de ses mois est achevé?
21Бо й яка ж йому жура про дом свій після нього, як місяцїв його лїк закінчився?
22Est-ce à Dieu qu’on donnera de la science, A lui qui gouverne les esprits célestes?
22Але чи ж то нам Бога вчити мудростї, коли він судить і тих, що горі (в небі)?
23L’un meurt au sein du bien-être, De la paix et du bonheur,
23Один умірає в повнотї сил своїх, в повному спокої та мирі;
24Les flancs chargés de graisse Et la mœlle des os remplie de sève;
24Нутро його повне товщі, а костї в його, неначе напоєні шпігом.
25L’autre meurt, l’amertume dans l’âme, Sans avoir joui d’aucun bien.
25Другий же вмірає в гіркостї душі, не дознавши добра.
26Et tous deux se couchent dans la poussière, Tous deux deviennent la pâture des vers.
26А таки вони вкупі лежати муть в землї, й черви покриють їх.
27Je sais bien quelles sont vos pensées, Quels jugements iniques vous portez sur moi.
27Знаю я, які в вас думки та хитрощі, що проти мене сплїтаєте.
28Vous dites: Où est la maison de l’homme puissant? Où est la tente qu’habitaient les impies?
28Ви скажете: Де дом князя, а де шатро, що в йому жили проступники?
29Mais quoi! N’avez-vous point interrogé les voyageurs, Et voulez-vous méconnaître ce qu’ils prouvent?
29Хиба ж ви не питали в тих, що в дорозї бували, та й не знаєте їх постерігань?
30Au jour du malheur, le méchant est épargné; Au jour de la colère, il échappe.
30Що в день біди лиходїй щаджен буває, а в день гнїву одводиться набік?
31Qui lui reproche en face sa conduite? Qui lui rend ce qu’il a fait?
31Хто ж поставить йому перед очі путь його, й хто відплатить йому за те, що він коїв?
32Il est porté dans un sépulcre, Et il veille encore sur sa tombe.
32Кладовище для його — глибокі гроби; за ним ійде товпа людей, а тим, що йдуть, провожаючи його, навперід його, нема й лїку.
33Les mottes de la vallée lui sont légères; Et tous après lui suivront la même voie, Comme une multitude l’a déjà suivie.
33Як же се хочете ви розважити мене пустим? В вашій розвазї одна тільки лож.
34Pourquoi donc m’offrir de vaines consolations? Ce qui reste de vos réponses n’est que perfidie.
no verse 34 in this text
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.