Job 24
Louis Segond 1910Translation
Louis Segond 1910
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Pourquoi le Tout-Puissant ne met-il pas des temps en réserve, Et pourquoi ceux qui le connaissent ne voient-ils pas ses jours?
1Чому перед Вседержителем не закриті часи (відплати), а хто шанує його, чом не знає про ті днї його?
2On déplace les bornes, On vole des troupeaux, et on les fait paître;
2Межі пересувають, займають отари та й гонять пасти, мовляв би, свої;
3On enlève l’âne de l’orphelin, On prend pour gage le bœuf de la veuve;
3Граблять осла в сиротини, у вдовицї беруть в заклад корову єдину;
4On repousse du chemin les indigents, On force tous les malheureux du pays à se cacher.
4Вбогих спихають з путя, пригноблені всї мусять ховатись.
5Et voici, comme les ânes sauvages du désert, Ils sortent le matin pour chercher de la nourriture, Ils n’ont que le désert pour trouver le pain de leurs enfants;
5Се, — як осли дикі в степу, виходять вони на свою роботу, вставши рано, на здобуваннє (харчі); степ їх годує й дїтей їх;
6Ils coupent le fourrage qui reste dans les champs, Ils grappillent dans la vigne de l’impie;
6Жнуть вони на полі чужому й збирають виноград у придавлених;
7Ils passent la nuit dans la nudité, sans vêtement, Sans couverture contre le froid;
7Нагі ночують люде, не маючи чим одягтися, нї вкритись на студенї;
8Ils sont percés par la pluie des montagnes, Et ils embrassent les rochers comme unique refuge.
8Мокнуть на дощах з гори, туляться попід скелями.
9On arrache l’orphelin à la mamelle, On prend des gages sur le pauvre.
9Рвуть вони од грудей сироту, вбогих закладами граблять.
10Ils vont tout nus, sans vêtement, Ils sont affamés, et ils portent les gerbes;
10Вони змушують їх блукати нагими, без одежі, й голодних — годуватись (збіраним) колоссєм;
11Dans les enclos de l’impie ils font de l’huile, Ils foulent le pressoir, et ils ont soif;
11Між мурами бють (нещасні) олїй про них, топчуть (грозди) в точилї, та й смагу терплять.
12Dans les villes s’exhalent les soupirs des mourants, L’âme des blessés jette des cris… Et Dieu ne prend pas garde à ces infamies!
12У містї стогнуть люде, душа гублена квилить, а Бог сього не боронить.
13D’autres sont ennemis de la lumière, Ils n’en connaissent pas les voies, Ils n’en pratiquent pas les sentiers.
13Є між ними й вороги сьвітла, що не знають шляхів його, й не ходять стежками його.
14L’assassin se lève au point du jour, Tue le pauvre et l’indigent, Et il dérobe pendant la nuit.
14Досьвіта встає убийник, вбиває бідного й нужденного, а ніччю стає злодїєм.
15L’œil de l’adultère épie le crépuscule; Personne ne me verra, dit-il, Et il met un voile sur sa figure.
15Темряви й те око жде, що до перелюбок ласе; говорить: нїхто не побачить мене, — та й вид собі закриває.
16La nuit ils forcent les maisons, Le jour ils se tiennent enfermés; Ils ne connaissent pas la lumière.
16В пітьмі підкопуються в доми, що по днинї собі їх запримітили; сьвітла вони не хотять знати.
17Pour eux, le matin c’est l’ombre de la mort, ils en éprouvent toutes les terreurs.
17Бо густа тьма — се їх ранок, із мороком дружні вони, люба їм пітьма да страхи.
18Eh quoi! L’impie est d’un poids léger sur la face des eaux, Il n’a sur la terre qu’une part maudite, Il ne prend jamais le chemin des vignes!
18Такий є легкий собі — хоч би й поверх води. О, проклята доля його на землї! Нехай і не бачить дороги садів виноградних!
19Comme la sécheresse et la chaleur absorbent les eaux de la neige, Ainsi le séjour des morts engloutit ceux qui pèchent!
19Посуха й спеки пожирають, хоч би й снїжну воду; оттак безодня — грішників.
20Quoi! Le sein maternel l’oublie, Les vers en font leurs délices, On ne se souvient plus de lui! L’impie est brisé comme un arbre,
20Нехай відцурається такого матерня рідна утроба; нехай лакомляться на нього черви; нехай загине про його память; мов та деревина, нехай зломиться беззаконник!
21Lui qui dépouille la femme stérile et sans enfants, Lui qui ne répand aucun bienfait sur la veuve!…
21Він гнобить бездїтну, що не роджала дитини, й вдовицї не чинить добра.
22Non! Dieu par sa force prolonge les jours des violents, Et les voilà debout quand ils désespéraient de la vie;
22Він і дужих перемогає силою своєю; він устає, і нїхто не певний життя свого.
23Il leur donne de la sécurité et de la confiance, Il a les regards sur leurs voies.
23А Бог подає йому безпеку, — він же ж на те й вповає — та очі його (Бога) видять таких поступки.
24Ils se sont élevés; et en un instant ils ne sont plus, Ils tombent, ils meurent comme tous les hommes, Ils sont coupés comme la tête des épis.
24Піднялись вони високо, — та ось і нема їх; падають і вмірають, як кожний на сьвітї, й неначе колоссє, стинаються.
25S’il n’en est pas ainsi, qui me démentira, Qui réduira mes paroles à néant?
25А коли се не так, то хто мою льжу докаже, й в нїщо оберне мову мою?
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.