Job 6
Louis Segond 1910Translation
Louis Segond 1910
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Job prit la parole et dit:
1І відказав Йов і промовив:
2Oh! S’il était possible de peser ma douleur, Et si toutes mes calamités étaient sur la balance,
2О, коли б то зважено по правдї нарікання мої, а разом із ними положено на вагу терпіння мої!
3Elles seraient plus pesantes que le sable de la mer; Voilà pourquoi mes paroles vont jusqu’à la folie!
3Вони певно переважили б пісок у морях! Тим то й слова мої такі гіркі.
4Car les flèches du Tout-Puissant m’ont percé, Et mon âme en suce le venin; Les terreurs de Dieu se rangent en bataille contre moi.
4Бо стріли вседержителеві (встромлені) в менї; їх отруту ссе дух мій; страхи Господнї встали на мене.
5L’âne sauvage crie-t-il auprès de l’herbe tendre? Le bœuf mugit-il auprès de son fourrage?
5Чи ж реве дикий осел у траві? чи ж риче віл при повних яслах?
6Peut-on manger ce qui est fade et sans sel? Y a-t-il de la saveur dans le blanc d’un œuf?
6Чи ж їдять несмачне без соли, й чи є смак у яйчній білковинї?
7Ce que je voudrais ne pas toucher, C’est là ma nourriture, si dégoûtante soit-elle!
7(тим часом) До чого не хотїла й доторкнутись душа моя, те становить гидку їжу мою.
8Puisse mon vœu s’accomplir, Et Dieu veuille réaliser mon espérance!
8О, коби то сталось, чого я бажаю, та сповнив Бог те, чого дожидаю!
9Qu’il plaise à Dieu de m’écraser, Qu’il étende sa main et qu’il m’achève!
9О, коли б то Бог ізволив стерти мене, простерти руку свою і вбити мене!
10Il me restera du moins une consolation, Une joie dans les maux dont il m’accable: Jamais je n’ai transgressé les ordres du Saint.
10Се (одно) ще було б відрадою менї, і я кріпився б у безпощадній муцї моїй, що не противився словові Сьвятого.
11Pourquoi espérer quand je n’ai plus de force? Pourquoi attendre quand ma fin est certaine?
11Що ж за сила в мене, щоб надїятись ще менї? і який конець, щоб протягати менї життє моє?
12Ma force est-elle une force de pierre? Mon corps est-il d’airain?
12Чи ж моя сила тверда, як твердий камінь? чи може мідь тїло моє?
13Ne suis-je pas sans ressource, Et le salut n’est-il pas loin de moi?
13Чи ж із себе добуду я поміч собі, або чи маю звідкись піддержку?
14Celui qui souffre a droit à la compassion de son ami, Même quand il abandonnerait la crainte du Tout-Puissant.
14До страдаючого повинен би мати спожалїннє друг його, наколи він не стратив страху перед Всевишним.
15Mes frères sont perfides comme un torrent, Comme le lit des torrents qui disparaissent.
15Та брати мої перемінні, мов поток, мов ручаї бистротекучі,
16Les glaçons en troublent le cours, La neige s’y précipite;
16Що каламутні від леду, й повно в них снїгу.
17Viennent les chaleurs, et ils tarissent, Les feux du soleil, et leur lit demeure à sec.
17Як же настане тепло, вони малїють, а під жару вони зникають із русел своїх.
18Les caravanes se détournent de leur chemin, S’enfoncent dans le désert, et périssent.
18Вони змінюють напрям доріг своїх, заходять у пустиню й щезають;
19Les caravanes de Théma fixent le regard, Les voyageurs de Séba sont pleins d’espoir;
19Дивляться, де вони, дороги Темайські; надїються на них дороги Савейські,
20Ils sont honteux d’avoir eu confiance, Ils restent confondus quand ils arrivent.
20Та стають заведені в надїї своїй: приходять туди, та румянїють від стиду.
21Ainsi, vous êtes comme si vous n’existiez pas; Vous voyez mon angoisse, et vous en avez horreur!
21Так і ви тепер — нїчо: побачили страшне та й полякались.
22Vous ai-je dit: Donnez-moi quelque chose, Faites en ma faveur des présents avec vos biens,
22Чи я казав вам коли: дайте менї, або заплатїть за мене з достатку вашого;
23Délivrez-moi de la main de l’ennemi, Rachetez-moi de la main des méchants?
23І вирятуйте мене з руки ворожої, і з рук мучителїв викупіть мене?
24Instruisez-moi, et je me tairai; Faites-moi comprendre en quoi j’ai péché.
24Навчіте мене, а я замовкну, укажіть, у чому я провинен.
25Que les paroles vraies sont persuasives! Mais que prouvent vos remontrances?
25Яка то сила в словах правди! Але що ж доказують докори ваші?
26Voulez-vous donc blâmer ce que j’ai dit, Et ne voir que du vent dans les discours d’un désespéré?
26Ви видумуєте речи, щоб докоряти? На вітер пускаєте ви слова ваші!
27Vous accablez un orphelin, Vous persécutez votre ami.
27Ви корите сироту, й копаєте яму другові вашому!
28Regardez-moi, je vous prie! Vous mentirais-je en face?
28Але я прошу вас: спогляньте на мене; чи буду я говорити неправду перед лицем вашим?
29Revenez, ne soyez pas injustes; Revenez, et reconnaissez mon innocence.
29Розберіть, чи є тут неправда? пошукайте, — правда у мене!
30Y a-t-il de l’iniquité sur ma langue, Et ma bouche ne discerne-t-elle pas le mal?
30Чи є на язицї в мене неправда? Чи вже ж піднебіннє моє не може досмакуватись гіркого?
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.