Йов 6
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Йов а луат кувынтул ши а зис:
1І відказав Йов і промовив:
2„О, де ар фи ку путинцэ сэ ми се кынтэряскэ дуреря ши сэ ми се пунэ тоате ненорочириле ын кумпэнэ,
2О, коли б то зважено по правдї нарікання мої, а разом із ними положено на вагу терпіння мої!
3ар фи май греле декыт нисипул мэрий, де ачея ымь мерг кувинтеле пынэ ла небуние!
3Вони певно переважили б пісок у морях! Тим то й слова мої такі гіркі.
4Кэч сэӂециле Челуй Атотпутерник м-ау стрэпунс, суфлетул меу ле суӂе отрава ши гроаза Домнулуй багэ фиорь ын мине!
4Бо стріли вседержителеві (встромлені) в менї; їх отруту ссе дух мій; страхи Господнї встали на мене.
5Збиярэ мэгарул сэлбатик кынд аре вердяцэ? Муӂеште боул кынд аре де мынкаре?
5Чи ж реве дикий осел у траві? чи ж риче віл при повних яслах?
6Поць мынка че-й фэрэ густ ши фэрэ саре? Аре вреун густ албушул унуй оу?
6Чи ж їдять несмачне без соли, й чи є смак у яйчній білковинї?
7Орьче лукру де каре аш вря сэ ну м-атинг, ачела-й храна мя, фие кыт де грецоасэ еа!
7(тим часом) До чого не хотїла й доторкнутись душа моя, те становить гидку їжу мою.
8О, де ми с-ар аскулта доринца ши де мь-ар ымплини Думнезеу нэдеждя!
8О, коби то сталось, чого я бажаю, та сповнив Бог те, чого дожидаю!
9Де ар вря Думнезеу сэ мэ здробяскэ, ынтиндэ-Шь мына ши сэ мэ прэпэдяскэ!
9О, коли б то Бог ізволив стерти мене, простерти руку свою і вбити мене!
10Ымь ва рэмыне мэкар ачастэ мынгыере, ачастэ букурие ын дурериле ку каре мэ коплешеште: кэ ничодатэ н-ам кэлкат порунчиле Челуй Сфынт.
10Се (одно) ще було б відрадою менї, і я кріпився б у безпощадній муцї моїй, що не противився словові Сьвятого.
11Ла че сэ май нэдэждуеск, кынд ну май пот? Ла че сэ май аштепт, кынд сфыршитул се штие?
11Що ж за сила в мене, щоб надїятись ще менї? і який конець, щоб протягати менї життє моє?
12Тэрия мя оаре есте о тэрие де пятрэ? Трупул меу е де арамэ?
12Чи ж моя сила тверда, як твердий камінь? чи може мідь тїло моє?
13Ну сунт еу липсит де ажутор, ши н-а фуӂит мынтуиря де мине?
13Чи ж із себе добуду я поміч собі, або чи маю звідкись піддержку?
14Чел че суферэ аре дрепт ла мила приетенулуй, кяр дакэ пэрэсеште фрика де Чел Атотпутерник.
14До страдаючого повинен би мати спожалїннє друг його, наколи він не стратив страху перед Всевишним.
15Фраций мей с-ау арэтат ыншелэторь ка ун пырыу, ка албия пыраелор каре трек.
15Та брати мої перемінні, мов поток, мов ручаї бистротекучі,
16Ун слой ле тулбурэ курсул, зэпада се ынгрэмэдеште пе еле;
16Що каламутні від леду, й повно в них снїгу.
17вине аршица времий ши сякэ, вине кэлдура соарелуй ши ли се усукэ албия.
17Як же настане тепло, вони малїють, а під жару вони зникають із русел своїх.
18Чете де кэлэторь се абат дин друмул лор, се куфундэ ын пустиу ши пер.
18Вони змінюють напрям доріг своїх, заходять у пустиню й щезають;
19Четеле челор дин Тема се уйтэ цинтэ ла еле, кэлэторий дин Себа сунт плинь де нэдежде кынд ле вэд.
19Дивляться, де вони, дороги Темайські; надїються на них дороги Савейські,
20Дар рэмын ыншелаць ын нэдеждя лор, рэмын уймиць кынд ажунг ла еле.
20Та стають заведені в надїї своїй: приходять туди, та румянїють від стиду.
21Аша сунтець ши вой акум пентру мине. Вой ымь ведець неказул ши вэ ынгрозиць!
21Так і ви тепер — нїчо: побачили страшне та й полякались.
22В-ам зис еу оаре: ‘Даци-мь чева, келтуиць дин авериле воастре пентру мине,
22Чи я казав вам коли: дайте менї, або заплатїть за мене з достатку вашого;
23скэпаци-мэ дин мына врэжмашулуй, рэскумпэраци-мэ дин мына челор рэй’?
23І вирятуйте мене з руки ворожої, і з рук мучителїв викупіть мене?
24Ынвэцаци-мэ, ши вой тэчя; фачеци-мэ сэ ынцелег ын че ам пэкэтуит.
24Навчіте мене, а я замовкну, укажіть, у чому я провинен.
25О, кыт де ындуплекэтоаре сунт кувинтеле адевэрулуй! Дар че доведеск мустрэриле воастре?
25Яка то сила в словах правди! Але що ж доказують докори ваші?
26Врець сэ мэ мустраць пентру тот че ам зис ши сэ ну ведець декыт вынт ын кувинтеле унуй дезнэдэждуит?
26Ви видумуєте речи, щоб докоряти? На вітер пускаєте ви слова ваші!
27Вой нэпэстуиць пе орфан, пригониць пе приетенул востру.
27Ви корите сироту, й копаєте яму другові вашому!
28Уйтаци-вэ ла мине, вэ рог! Доар ну вой минци ын фацэ!
28Але я прошу вас: спогляньте на мене; чи буду я говорити неправду перед лицем вашим?
29Ынтоарчеци-вэ, ну фиць недрепць; ынтоарчеци-вэ ши мэртурисиць кэ сунт невиноват!
29Розберіть, чи є тут неправда? пошукайте, — правда у мене!
30Есте врео нелеӂюире пе лимба мя ши ну деосебеште гура мя че есте рэу?
30Чи є на язицї в мене неправда? Чи вже ж піднебіннє моє не може досмакуватись гіркого?
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.