Job 6
JPS Tanakh (Jewish Publication Society, 1917)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Then Job answered and said:
1І відказав Йов і промовив:
2Oh that my vexation were but weighed, and my calamity laid in the balances altogether!
2О, коли б то зважено по правдї нарікання мої, а разом із ними положено на вагу терпіння мої!
3For now it would be heavier than the sand of the seas; therefore are my words broken.
3Вони певно переважили б пісок у морях! Тим то й слова мої такі гіркі.
4For the arrows of the Almighty are within me, the poison whereof my spirit drinketh up; the terrors of God do set themselves in array against me.
4Бо стріли вседержителеві (встромлені) в менї; їх отруту ссе дух мій; страхи Господнї встали на мене.
5Doth the wild ass bray when he hath grass? or loweth the ox over his fodder?
5Чи ж реве дикий осел у траві? чи ж риче віл при повних яслах?
6Can that which hath no savour be eaten without salt? or is there any taste in the juice of mallows?
6Чи ж їдять несмачне без соли, й чи є смак у яйчній білковинї?
7My soul refuseth to touch them; they are as the sickness of my flesh.
7(тим часом) До чого не хотїла й доторкнутись душа моя, те становить гидку їжу мою.
8Oh that I might have my request, and that God would grant me the thing that I long for!
8О, коби то сталось, чого я бажаю, та сповнив Бог те, чого дожидаю!
9Even that it would please God to crush me; that He would let loose His hand, and cut me off!
9О, коли б то Бог ізволив стерти мене, простерти руку свою і вбити мене!
10Then should I yet have comfort; yea, I would exult in pain, though He spare not; for I have not denied the words of the Holy One.
10Се (одно) ще було б відрадою менї, і я кріпився б у безпощадній муцї моїй, що не противився словові Сьвятого.
11What is my strength, that I should wait? and what is mine end, that I should be patient?
11Що ж за сила в мене, щоб надїятись ще менї? і який конець, щоб протягати менї життє моє?
12Is my strength the strength of stones? or is my flesh of brass?
12Чи ж моя сила тверда, як твердий камінь? чи може мідь тїло моє?
13Is it that I have no help in me, and that sound wisdom is driven quite from me?
13Чи ж із себе добуду я поміч собі, або чи маю звідкись піддержку?
14To him that is ready to faint kindness is due from his friend, even to him that forsaketh the fear of the Almighty.
14До страдаючого повинен би мати спожалїннє друг його, наколи він не стратив страху перед Всевишним.
15My brethren have dealt deceitfully as a brook, as the channel of brooks that overflow,
15Та брати мої перемінні, мов поток, мов ручаї бистротекучі,
16Which are black by reason of the ice, and wherein the snow hideth itself;
16Що каламутні від леду, й повно в них снїгу.
17What time they wax warm, they vanish, when it is hot, they are consumed out of their place.
17Як же настане тепло, вони малїють, а під жару вони зникають із русел своїх.
18The paths of their way do wind, they go up into the waste, and are lost.
18Вони змінюють напрям доріг своїх, заходять у пустиню й щезають;
19The caravans of Tema looked, the companies of Sheba waited for them —
19Дивляться, де вони, дороги Темайські; надїються на них дороги Савейські,
20They were ashamed because they had hoped; they came thither, and were confounded.
20Та стають заведені в надїї своїй: приходять туди, та румянїють від стиду.
21For now ye are become His; ye see a terror, and are afraid.
21Так і ви тепер — нїчо: побачили страшне та й полякались.
22Did I say: 'Give unto me'? or: 'Offer a present for me of your substance'?
22Чи я казав вам коли: дайте менї, або заплатїть за мене з достатку вашого;
23or: 'Deliver me from the adversary's hand'? or: 'Redeem me from the hand of the oppressors'?
23І вирятуйте мене з руки ворожої, і з рук мучителїв викупіть мене?
24Teach me, and I will hold my peace; and cause me to understand wherein I have erred.
24Навчіте мене, а я замовкну, укажіть, у чому я провинен.
25How forcible are words of uprightness! But what doth your arguing argue?
25Яка то сила в словах правди! Але що ж доказують докори ваші?
26Do ye hold words to be an argument, but the speeches of one that is desperate to be wind?
26Ви видумуєте речи, щоб докоряти? На вітер пускаєте ви слова ваші!
27Yea, ye would cast lots upon the fatherless, and dig a pit for your friend.
27Ви корите сироту, й копаєте яму другові вашому!
28Now therefore be pleased to look upon me; for surely I shall not lie to your face.
28Але я прошу вас: спогляньте на мене; чи буду я говорити неправду перед лицем вашим?
29Return, I pray you, let there be no injustice; yea, return again, my cause is righteous.
29Розберіть, чи є тут неправда? пошукайте, — правда у мене!
30Is there injustice on my tongue? Cannot my taste discern crafty devices?
30Чи є на язицї в мене неправда? Чи вже ж піднебіннє моє не може досмакуватись гіркого?
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.