ΙΩΒ 6
Septuagint (Greek Old Testament), second editionOriginal language
Septuagint (Greek Old Testament), second edition
Kulish and Puluj Bible (1905)
1ΥΠΟΛΑΒΩΝ δὲ Ἰὼβ λέγει·
1І відказав Йов і промовив:
2εἰ γάρ τις ἱστῶν στήσαι μου τὴν ὀργήν, τὰς δὲ ὀδύνας μου ἄραι ἐν ζυγῷ ὁμοθυμαδόν,
2О, коли б то зважено по правдї нарікання мої, а разом із ними положено на вагу терпіння мої!
3καὶ δὴ ἄμμου παραλίας βαρυτέρα ἔσται. ἀλλ᾿ ὡς ἔοικε τὰ ρήματά μού ἐστι φαῦλα·
3Вони певно переважили б пісок у морях! Тим то й слова мої такі гіркі.
4βέλη γὰρ Κυρίου ἐν τῷ σώματί μού ἐστιν, ὧν ὁ θυμὸς αὐτῶν ἐκπίνει μου τὸ αἷμα· ὅταν ἄρξωμαι λαλεῖν, κεντοῦσί με.
4Бо стріли вседержителеві (встромлені) в менї; їх отруту ссе дух мій; страхи Господнї встали на мене.
5τί γάρ; μὴ διακενῆς κεκράξεται ὄνος ἄγριος, ἀλλ᾿ ἢ τὰ σῖτα ζητῶν; εἰ δὲ καὶ ρήξει φωνὴν βοῦς ἐπὶ φάτνης ἔχων τὰ βρώματα;
5Чи ж реве дикий осел у траві? чи ж риче віл при повних яслах?
6εἰ βρωθήσεται ἄρτος ἄνευ ἁλός; εἰ δὲ καὶ ἔστι γεῦμα ἐν ρήμασι κενοῖς;
6Чи ж їдять несмачне без соли, й чи є смак у яйчній білковинї?
7οὐ δύναται γὰρ παύσασθαί μου ἡ ὀργή· βρόμον γὰρ ὁρῶ τὰ σῖτά μου ὥσπερ ὀσμὴν λέοντος·
7(тим часом) До чого не хотїла й доторкнутись душа моя, те становить гидку їжу мою.
8εἰ γὰρ δώῃ καὶ ἔλθοι μου ἡ αἴτησις, καὶ τὴν ἐλπίδα μου δώῃ ὁ Κύριος.
8О, коби то сталось, чого я бажаю, та сповнив Бог те, чого дожидаю!
9ἀρξάμενος ὁ Κύριος τρωσάτω με, εἰς τέλος δὲ μή με ἀνελέτω.
9О, коли б то Бог ізволив стерти мене, простерти руку свою і вбити мене!
10εἴη δέ μου πόλις τάφος, ἐφ᾿ ἧς ἐπὶ τειχέων ἡλλόμην ἐπ᾿ αὐτῆς, οὐ φείσομαι· οὐ γὰρ ἐψευσάμην ρήματα ἅγια Θεοῦ μου.
10Се (одно) ще було б відрадою менї, і я кріпився б у безпощадній муцї моїй, що не противився словові Сьвятого.
11τίς γάρ μου ἡ ἰσχύς, ὅτι ὑπομένω; ἢ τίς μου ὁ χρόνος, ὅτι ἀνέχεταί μου ἡ ψυχή;
11Що ж за сила в мене, щоб надїятись ще менї? і який конець, щоб протягати менї життє моє?
12μὴ ἰσχὺς λίθων ἡ ἰσχύς μου; ἢ αἱ σάρκες μού εἰσι χάλκεαι;
12Чи ж моя сила тверда, як твердий камінь? чи може мідь тїло моє?
13ἢ οὐκ ἐπ᾿ αὐτῷ ἐπεποίθειν; βοήθεια δὲ ἀπ᾿ ἐμοῦ ἄπεστιν.
13Чи ж із себе добуду я поміч собі, або чи маю звідкись піддержку?
14ἀπείπατό με ἔλεος, ἐπισκοπὴ δὲ Κυρίου ὑπερεῖδέ με.
14До страдаючого повинен би мати спожалїннє друг його, наколи він не стратив страху перед Всевишним.
15οὐ προσεῖδόν με οἱ ἐγγύτατοί μου· ὥσπερ χειμάρρους ἐκλείπων ἢ ὥσπερ κῦμα παρῆλθόν με.
15Та брати мої перемінні, мов поток, мов ручаї бистротекучі,
16οἵτινές με διευλαβοῦντο, νῦν ἐπιπεπτώκασί μοι ὥσπερ χιὼν ἢ κρύσταλλος πεπηγώς·
16Що каламутні від леду, й повно в них снїгу.
17καθὼς τακεῖσα θέρμης γενομένης οὐκ ἐπεγνώσθη ὅπερ ἦν,
17Як же настане тепло, вони малїють, а під жару вони зникають із русел своїх.
18οὕτω κἀγὼ καταλείφθην ὑπὸ πάντων. ἀπωλόμην δὲ καὶ ἔξοικος ἐγενόμην.
18Вони змінюють напрям доріг своїх, заходять у пустиню й щезають;
19ἴδετε ὁδοὺς Θαιμανῶν, ἀτραποὺς Σαβῶν, οἱ διορῶντες·
19Дивляться, де вони, дороги Темайські; надїються на них дороги Савейські,
20καὶ αἰσχύνην ὀφειλήσουσιν οἱ ἐπὶ πόλεσι καὶ χρήμασι πεποιθότες.
20Та стають заведені в надїї своїй: приходять туди, та румянїють від стиду.
21ἀτὰρ δὲ καὶ ὑμεῖς ἐπέβητέ μοι ἀνελεημόνως, ὥστε ἰδόντες τὸ ἐμὸν τραῦμα φοβήθητε·
21Так і ви тепер — нїчо: побачили страшне та й полякались.
22τί γάρ; μή τι ἡμᾶς ᾔτησα ἢ τῆς παρ᾿ ὑμῶν ἰσχύος ἐπιδέομαι,
22Чи я казав вам коли: дайте менї, або заплатїть за мене з достатку вашого;
23ὥστε σῶσαί με ἐξ ἐχθρῶν ἢ ἐκ χειρὸς δυναστῶν ρύσασθαί με;
23І вирятуйте мене з руки ворожої, і з рук мучителїв викупіть мене?
24διδάξατέ με, ἐγὼ δὲ κωφεύσω· εἴ τι πεπλάνημαι, φράσατέ μοι.
24Навчіте мене, а я замовкну, укажіть, у чому я провинен.
25ἀλλ᾿ ὡς ἔοικε, φαῦλα ἀληθινοῦ ρήματα, οὐ γὰρ παρ᾿ ὑμῶν ἰσχὺν αἰτοῦμαι·
25Яка то сила в словах правди! Але що ж доказують докори ваші?
26οὐδὲ ἔλεγχος ὑμῶν ρήμασί με παύσει, οὐδὲ γὰρ ὑμῶν φθέγμα ρήματος ἀνέξομαι.
26Ви видумуєте речи, щоб докоряти? На вітер пускаєте ви слова ваші!
27πλὴν ὅτι ἐπ᾿ ὀρφανῷ ἐπιπίπτετε, ἐνάλλεσθε δὲ ἐπὶ φίλῳ ὑμῶν.
27Ви корите сироту, й копаєте яму другові вашому!
28νυνὶ δὲ εἰσβλέψας εἰς πρόσωπα ὑμῶν οὐ ψεύσομαι.
28Але я прошу вас: спогляньте на мене; чи буду я говорити неправду перед лицем вашим?
29καθίσατε δὴ καὶ μὴ εἴη ἄδικον, καὶ πάλιν τῷ δικαίῳ συνέρχεσθε.
29Розберіть, чи є тут неправда? пошукайте, — правда у мене!
30οὐ γάρ ἐστιν ἐν γλώσσῃ μου ἄδικον· ἢ ὁ λάρυγξ μου οὐχὶ σύνεσιν μελετᾷ;
30Чи є на язицї в мене неправда? Чи вже ж піднебіннє моє не може досмакуватись гіркого?
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.