Giobbe 6
Diodati Bibbia 1885Translation
Diodati Bibbia 1885
Kulish and Puluj Bible (1905)
1E GIOBBE rispose e disse:
1І відказав Йов і промовив:
2Fosse pur lo sdegno mio ben pesato, E fosse parimente la mia calamità levata in una bilancia!
2О, коли б то зважено по правдї нарікання мої, а разом із ними положено на вагу терпіння мої!
3Perciocchè ora sarebbe trovata più pesante che la rena del mare; E però le mie parole vanno all'estremo.
3Вони певно переважили б пісок у морях! Тим то й слова мої такі гіркі.
4Perchè le saette dell'Onnipotente sono dentro di me, E lo spirito mio ne beve il veleno; Gli spaventi di Dio sono ordinati in battaglia contro a me.
4Бо стріли вседержителеві (встромлені) в менї; їх отруту ссе дух мій; страхи Господнї встали на мене.
5L'asino salvatico raglia egli presso all'erba? Il bue mugghia egli presso alla sua pastura?
5Чи ж реве дикий осел у траві? чи ж риче віл при повних яслах?
6Una cosa insipida si mangia ella senza sale? Evvi sapore nella chiara ch'è intorno al torlo dell'uovo?
6Чи ж їдять несмачне без соли, й чи є смак у яйчній білковинї?
7Le cose che l'anima mia avrebbe ricusate pur di toccare Sono ora i miei dolorosi cibi.
7(тим часом) До чого не хотїла й доторкнутись душа моя, те становить гидку їжу мою.
8Oh! venisse pur quel ch'io chieggio, E concedesse mi Iddio quel ch'io aspetto!
8О, коби то сталось, чого я бажаю, та сповнив Бог те, чого дожидаю!
9E piacesse a Dio di tritarmi, Di sciorre la sua mano, e di disfarmi!
9О, коли б то Бог ізволив стерти мене, простерти руку свою і вбити мене!
10Questa sarebbe pure ancora la mia consolazione, Benchè io arda di dolore, e ch'egli non mi risparmi, Che io non ho nascoste le parole del Santo.
10Се (одно) ще було б відрадою менї, і я кріпився б у безпощадній муцї моїй, що не противився словові Сьвятого.
11Quale è la mia forza, per isperare? E quale è il termine che mi è posto, per prolungar l'aspettazione del l'anima mia?
11Що ж за сила в мене, щоб надїятись ще менї? і який конець, щоб протягати менї життє моє?
12La mia forza è ella come la forza delle pietre? La mia carne è ella di rame?
12Чи ж моя сила тверда, як твердий камінь? чи може мідь тїло моє?
13Non è egli così che io non ho più alcun ristoro in me? E che ogni modo di sussistere è cacciato lontan da me?
13Чи ж із себе добуду я поміч собі, або чи маю звідкись піддержку?
14Benignità dovrebbe essere usata dall'amico inverso colui ch'è tutto strutto; Ma esso ha abbandonato il timor dell'Onnipotente,
14До страдаючого повинен би мати спожалїннє друг його, наколи він не стратив страху перед Всевишним.
15I miei fratelli mi hanno fallito, a guisa di un ruscello, Come rapidi torrenti che trapassano via;
15Та брати мої перемінні, мов поток, мов ручаї бистротекучі,
16I quali sono scuri per lo ghiaccio; E sopra cui la neve si ammonzicchia;
16Що каламутні від леду, й повно в них снїгу.
17Ma poi , al tempo che corrono, vengono meno, Quando sentono il caldo, spariscono dal luogo loro.
17Як же настане тепло, вони малїють, а під жару вони зникають із русел своїх.
18I sentieri del corso loro si contorcono, Essi si riducono a nulla, e si perdono.
18Вони змінюють напрям доріг своїх, заходять у пустиню й щезають;
19Le schiere de' viandanti di Tema li riguardavano, Le carovane di Seba ne aveano presa speranza;
19Дивляться, де вони, дороги Темайські; надїються на них дороги Савейські,
20Ma si vergognano di esservisi fidati; Essendo giunti fin là, sono confusi.
20Та стають заведені в надїї своїй: приходять туди, та румянїють від стиду.
21Perciocchè ora voi siete venuti a niente; Avete veduta la ruina, ed avete avuta paura.
21Так і ви тепер — нїчо: побачили страшне та й полякались.
22Vi ho io detto: Datemi, E fate presenti delle vostre facoltà per me?
22Чи я казав вам коли: дайте менї, або заплатїть за мене з достатку вашого;
23E liberatemi di man del nemico, E riscuotetemi di man de' violenti?
23І вирятуйте мене з руки ворожої, і з рук мучителїв викупіть мене?
24Insegnatemi, ed io mi tacerò; E ammaestratemi, se pure ho errato in qualche cosa.
24Навчіте мене, а я замовкну, укажіть, у чому я провинен.
25Quanto son potenti le parole di dirittura! E che potrà in esse riprendere alcun di voi?
25Яка то сила в словах правди! Але що ж доказують докори ваші?
26Stimate voi che parlare sia convincere? E che i ragionamenti di un uomo che ha perduta ogni speranza non sieno altro che vento?
26Ви видумуєте речи, щоб докоряти? На вітер пускаєте ви слова ваші!
27E pure ancora voi vi gittate addosso all'orfano, E cercate di far traboccare il vostro amico.
27Ви корите сироту, й копаєте яму другові вашому!
28Ora dunque piacciavi riguardare a me, E se io mento in vostra presenza.
28Але я прошу вас: спогляньте на мене; чи буду я говорити неправду перед лицем вашим?
29Deh! ravvedetevi; che non siavi iniquità; Da capo, il dico , ravvedetevi, io son giusto in questo affare .
29Розберіть, чи є тут неправда? пошукайте, — правда у мене!
30Evvi egli iniquità nella mia lingua? Il mio palato non sa egli discerner le cose perverse?
30Чи є на язицї в мене неправда? Чи вже ж піднебіннє моє не може досмакуватись гіркого?
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.