Giobbe 16
Diodati Bibbia 1885Translation
Diodati Bibbia 1885
Kulish and Puluj Bible (1905)
1E GIOBBE rispose e disse:
1І відповів Йов і сказав:
2Io ho più volte udite le stesse cose; Voi tutti siete consolatori molesti.
2Чув я доволї такого; гіркі з вас усїх потїшителї!
3Finiranno mai le parole di vento? Ovvero, di che ti fai forte, che tu replichi ancora?
3Чи ти скінчиш вітряну твою мову? і що спонукало тебе таке говорити?
4Se l'anima vostra fosse nello stato dell'anima mia, Anch'io potrei parlar come voi, Mettere insieme parole contro a voi, E scuotervi il capo contra.
4Вмів би й я так, як ви, говорити, як би душа ваша була на місцї душі моєї; й я узброївся б на вас словами й кивав би над вами головою моєю;
5Ma anzi io vi conforterei con la mia bocca, E la consolazione delle mie labbra rallenterebbe il vostro dolore .
5Додавав би вам відваги язиком моїм, і рушаннєм губ потїшав би вас.
6Se io parlo, il mio dolore non però si rallenta; E se io resto di parlare , quanto se ne partirà egli da me?
6Та чи я говорю, — не втихає мій смуток; чи перестаю, — він не покидає мене.
7Certo, egli ora mi ha straccato; E tu mi hai, o Dio , diserta tutta la mia brigata.
7Бо він отсе вичерпав мене. Ти (Боже) спустошив всю семю мою.
8E mi hai fatto diventar tutto grinzo, Il che è un testimonio del mio male ; La mia magrezza si leva contro a me, e mi testifica contra in faccia.
8Ти покрив мене морщинами в сьвідоцтво проти мене; знеможілість моя встає проти мене, винуватить мене прилюдно.
9L'ira sua mi ha lacerato, ed egli procede contro a me da avversario; Egli digrigna i denti contro a me; Il mio nemico appunta i suoi occhi in me.
9Гнїв його розриває мене й лютує проти мене, скрегоче на мене зубами своїми; ворогом зиркає на мене очима своїми.
10Hanno aperta la bocca contro a me, Mi hanno battuto in su le guance per vituperio, Si sono adunati insieme contro a me.
10Роззявили на мене пащі свої; ругаючись, бють мене по щоках; всї змовились на мене.
11Iddio mi ha messo in poter del perverso, E mi ha fatto cader nelle mani degli empi.
11Бог віддав мене беззаконникові, й в руки безбожникам кинув мене.
12Io era in istato tranquillo, ed egli mi ha rotto; E presomi per lo collo, mi ha tritato, E mi ha rizzato per suo bersaglio.
12Жив я спокоєн собі, а він потряс мене; взяв мене за шию та побив мене й поставив за цїль собі.
13I suoi arcieri mi hanno intorniato; Egli mi trafigge le reni, e non mi risparmia punto; Egli mi ha sparso in terra il mio fiele.
13Стріли його оточили кругом мене; він сїче нутро моє без пощади, й пролив на землю жовч мою;
14Egli mi rompe di rottura sopra rottura, Egli mi corre addosso come un possente uomo .
14Пробиває в менї пролом за проломом, пре на мене, як велитень-воїн.
15Io ho cucito un sacco sopra la mia pelle, Ed ho lordato il mio splendore nella polvere.
15Веретище сшив я на тїло моє, й в порох занурив голову мою.
16La mia faccia è sucida di piangere, E l'ombra della morte è in su le mie palpebre;
16Вид мій почервонїв від плачу, а на віях моїх тїнь смертна, —
17Quantunque non vi sia violenza nelle mie mani, E la mia orazione sia pura.
17Хоч нема кривди на руках моїх, та й молитва моя чиста.
18O terra, non nascondere il sangue sparso da me; E se così è , il mio grido non abbia luogo.
18Земле, не закривай крови моєї, й нехай не буде (в тобі) місця жалісному кликові мойму!
19Eziandio ora, ecco, il mio testimonio è ne' cieli; Il mio testimonio è ne' luoghi sovrani.
19Та оце сьвідок мій на небесах, і на висотах заступник мій.
20O miei oratori, o amici miei, L'occhio mio si volge lagrimando a Dio.
20Многомовні други мої! До Бога проливає сльози око моє.
21Oh! potesse pur l'uomo piatire con Dio, Come un uomo col suo compagno!
21О, коби то міг чоловік правуватись з Богом, як син людський з ближним своїм!
22Perciocchè i miei brevi anni se ne vanno forniti; Ed io me ne vo per un sentiero, onde non tornerò più.
22Та вже доходить мій вік до кінця, й я відходжу в дорогу, якою не вертають.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.