Јов 16
Daničić–Karadžić Bible (1868), CyrillicTranslation
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
Kulish and Puluj Bible (1905)
1А Јов одговори и рече:
1І відповів Йов і сказав:
2Слушао сам много таквих ствари; сви сте досадни тешиоци.
2Чув я доволї такого; гіркі з вас усїх потїшителї!
3Хоће ли бити крај празним речима? Или шта те тера да тако одговараш?
3Чи ти скінчиш вітряну твою мову? і що спонукало тебе таке говорити?
4И ја бих могао говорити као ви, да сте на мом месту, гомилати на вас речи и махати главом на вас,
4Вмів би й я так, як ви, говорити, як би душа ваша була на місцї душі моєї; й я узброївся б на вас словами й кивав би над вами головою моєю;
5Могао бих вас храбрити устима својим, и мицање усана мојих олакшало би бол ваш.
5Додавав би вам відваги язиком моїм, і рушаннєм губ потїшав би вас.
6Ако говорим, неће одахнути бол мој; ако ли престанем, хоће ли отићи од мене?
6Та чи я говорю, — не втихає мій смуток; чи перестаю, — він не покидає мене.
7А сада ме је уморио; опустошио си сав збор мој.
7Бо він отсе вичерпав мене. Ти (Боже) спустошив всю семю мою.
8Навукао си на ме мрштине за сведочанство; и моја мрша подиже се на ме, и сведочи ми у очи.
8Ти покрив мене морщинами в сьвідоцтво проти мене; знеможілість моя встає проти мене, винуватить мене прилюдно.
9Гнев Његов растрже ме, ненавиди ме, шкргуће зубима на ме, поставши ми непријатељ сева очима својим на ме.
9Гнїв його розриває мене й лютує проти мене, скрегоче на мене зубами своїми; ворогом зиркає на мене очима своїми.
10Разваљују на ме уста своја, срамотно ме бију по образима, скупљају се на ме.
10Роззявили на мене пащі свої; ругаючись, бють мене по щоках; всї змовились на мене.
11Предао ме је Бог неправеднику, и у руке безбожницима бацио ме.
11Бог віддав мене беззаконникові, й в руки безбожникам кинув мене.
12Бејах миран и затре ме, и ухвативши ме за врат смрска ме и метну ме себи за белегу.
12Жив я спокоєн собі, а він потряс мене; взяв мене за шию та побив мене й поставив за цїль собі.
13Опколише ме Његови стрелци, цепа ми бубреге немилице, просипа на земљу жуч моју.
13Стріли його оточили кругом мене; він сїче нутро моє без пощади, й пролив на землю жовч мою;
14Задаје ми ране на ране, и удара на ме као јунак.
14Пробиває в менї пролом за проломом, пре на мене, як велитень-воїн.
15Сашио сам кострет по кожи својој, и уваљао сам у прах славу своју.
15Веретище сшив я на тїло моє, й в порох занурив голову мою.
16Лице је моје подбуло од плача, на веђама је мојим смртни сен;
16Вид мій почервонїв від плачу, а на віях моїх тїнь смертна, —
17Премда нема неправде у рукама мојим, и молитва је моја чиста.
17Хоч нема кривди на руках моїх, та й молитва моя чиста.
18Земљо, не криј крв што сам пролио, и нека нема места викању мом.
18Земле, не закривай крови моєї, й нехай не буде (в тобі) місця жалісному кликові мойму!
19И сада ето је на небу сведок мој, сведок је мој на висини.
19Та оце сьвідок мій на небесах, і на висотах заступник мій.
20Пријатељи се моји подругују мном; око моје рони сузе Богу.
20Многомовні други мої! До Бога проливає сльози око моє.
21О да би се човек могао правдати с Богом, као син човечији с пријатељем својим!
21О, коби то міг чоловік правуватись з Богом, як син людський з ближним своїм!
22Јер године избројане навршују се, и полазим путем одакле се нећу вратити.
22Та вже доходить мій вік до кінця, й я відходжу в дорогу, якою не вертають.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.