Јов 35

Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic

Kulish and Puluj Bible (1905)

1Још говори Елијуј и рече:

1І вів Еліуй далїй свою річ і говорив:

2Мислиш ли да си право рекао: Моја је правда већа од Божије?

2Не вже ж видиться тобі се справедливим, що ти сказав: Я праведнїйший, анїж сам Бог?

3Јер си рекао: Шта ће ми помоћи, каква ће ми бити корист, да не грешим?

3Ти бо сказав: що за користь менї, й що прибуло б менї з того навперід, як і послї того, як би я согрішив?

4Ја ћу одговорити теби и друговима твојим с тобом.

4Я відкажу й самому тобі й твоїм друзям з тобою:

5Погледај небо, и види; погледај облаке, како су виши од тебе.

5Глянь лиш на небо й побач; глянь на хмарі, що над тобою.

6Ако грешиш, шта ћеш Му учинити? Или ако се умноже безакоња твоја, шта ћеш Му наудити?

6Як ти грішиш, що за шкоду йому причиняєш? і хоч би ти проступки твої незнати як збільшив, то що вдїєш ти йому?

7Ако си праведан, шта ћеш Му дати? Или шта ће примити из руке твоје?

7Коли ти праведен, що ж даєш йому? або що він з руки в тебе візьме?

8Човеку какав си може наудити твоја злоћа, и сину човечијем помоћи твоја правда.

8Безбожність твоя причинить шкоди тільки чоловікові, та й праведність твоя буде хосенна синові чоловічому.

9Вапију од великог насиља којима се чини, и вичу на руку силних;

9Під силою угнїтаючих стогнуть угнетені й нарікають під рокою можних;

10А ни један не говори: Где је Бог, Створитељ мој, који даје песму ноћу;

10Та нїхто не говорить: Де Бог, мій сотворитель, що його й в ночі осьпівують?

11Који чини те смо разумнији од зверја земаљског, и мудрији од птица небеских.

11Що більш, як зьвіррє земне, нас навчає, і більш, як птаство піднебесне, врозумляє?

12Тамо вичу с охолости злих људи, али не бивају услишени.

12Хоч і кричать, не відказує, задля гординї злих людей.

13Јер Бог не слуша таштину, и Свемогући не гледа на њу.

13Але се неправда, будьто Бог не чує й Вседержитель не вглядає в те.

14А камоли кад кажеш: Не видиш то. Пред Њим је суд; чекај Га.

14Хоч ти й сказав, що не бачиш його, та суд уже готовий у його, — жди його.

15А сада чим те гнев походи, није ништа, нити је гледао на све што си учинио;

15Але тепер, тим що гнїв Божий не навідав його, й він іще не спізнав його по всїй лютостї його,

16Зато Јов на празно отвара уста своја, и безумно умножава речи.

16Відчинив Йов легкодушно уста свої й розкидає нерозважно словами.

Tip: use the ← and → keys to turn chapters.