Јов 32
Daničić–Karadžić Bible (1868), CyrillicTranslation
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Тада престаше она три човека одговарати Јову, јер се чињаше да је праведан.
1Як же ті трі мужі вже не відказували Йовові, тим що він себе мав за праведного,
2А Елијуј, син Варахилов од Вуза, рода Рамовог, разгневи се на Јова што се сам грађаше праведнији од Бога;
2Тодї запалав гнївом Еліуй Барахиїленко, з Бузу, з роду Рамового; а запалав гнїв його на Йова за те, що виправдував себе більш, анїж Бога;
3и на три пријатеља његова разгневи се што не нађоше одговора и опет осуђиваху Јова.
3А на трьох другів його досадував за те, що не знайшли влучної відповідї, а тільки винуватили Йова.
4Јер Елијуј чекаше докле они говораху с Јовом, јер беху старији од њега.
4Еліуй же ждав, покіль Йов говорив, бо ті були старші його віком.
5Па кад виде Елијуј да нема одговора у устима она три човека, распали се гнев његов.
5Як же побачив Еліуй, що уста тих трьох мужів не вміли більш відказувати, то й запалав гнївом.
6И проговори Елијуј син Варахилов од Вуза, и рече: Ја сам најмлађи, а ви сте старци, зато се бојах и не смех вам казати шта мислим.
6От і озвавсь Еліуй Барахиїленко з Бузу так: Я молодий, а ви вже старцї: я боявсь висказувати мою думку.
7Мишљах: нека говори старост, и многе године нека објаве мудрост.
7Я собі думав: Нехай говорять днї, і многі лїта навчають мудростї.
8Али је дух у људима, и Дух Свемогућег уразумљује их.
8Але дух у чоловіцї та вдохновеннє від Вседержителя дають йому розум.
9Велики нису свагда мудри, и старци не знају свагда шта је право.
9Не самі ж тільки многолїтні розумні, та й не самі старцї знають правду.
10Зато велим: послушај ме да кажем и ја како мислим.
10От чому я говорю. Тим то вислухайте мене, виповім і я те, що знаю.
11Ето, чекао сам да ви изговорите, слушао сам разлоге ваше докле извиђасте беседу.
11Ось, я вижидав, що ви казати мете, — вслуховавсь у ваші розсуджування, докіль ви придумували, що б сказати.
12Пазио сам, али гле, ни један од вас не сапре Јова, не одговори на његове речи.
12Пильно дивився на вас, та ось нї один із вас не спромігся доказати провину Йову, ба вже й перестали відповідати на слова його.
13Може бити да ћете рећи: Нађосмо мудрост, Бог ће га оборити, не човек.
13Не говоріте: ми знайшли мудрість у йому, й хиба Бог опрокине його, а не чоловік.
14Није на ме управио беседе, ни ја му нећу одговарати вашим речима.
14От же, коли б він обертав слова свої до мене, я б не по вашому вмів на його річ відказати.
15Смели су се, не одговарају више, нестало им је речи.
15Полякались, мовчять, перестали говорити.
16Чекао сам, али не говоре, стадоше, и више не одговарају.
16А коли я жду, а вони не говорять, зʼупинились і вже не відказують,
17Одговорићу и ја за се, казаћу и ја како мислим.
17То я відкажу й виявлю мою думку.
18Јер сам пун речи, тесно је духу у мени.
18Повен я слова, й дух мій в менї розпирає мене.
19Гле, трбух је мој као вино без одушке, и распукао би се као нов мех.
19Справдї, нутро моє, як молоде вино в зачиненій посудинї: воно готове розпукнутись, неначе міх новий.
20Говорићу да одахнем, отворићу усне своје, и одговорићу.
20Виговорюсь; стане менї легче; відчиню уста мої й відкажу.
21Нећу гледати ко је ко, и човеку ћу говорити без ласкања.
21Не дивити мусь на лице чоловіка й нїякому чоловікові лестити не буду,
22Јер не умем ласкати; одмах би ме узео Творац мој.
22Лестити бо я не вмію, нехай би й зараз убив мене Творець мій!
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.