Hiob 32
Lutherbibel 1912Translation
Lutherbibel 1912
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Da hörten die drei Männer auf, Hiob zu antworten, weil er sich für gerecht hielt.
1Як же ті трі мужі вже не відказували Йовові, тим що він себе мав за праведного,
2Aber Elihu, der Sohn Baracheels von Bus, des Geschlechts Rams, ward zornig über Hiob, daß er seine Seele gerechter hielt denn Gott.
2Тодї запалав гнївом Еліуй Барахиїленко, з Бузу, з роду Рамового; а запалав гнїв його на Йова за те, що виправдував себе більш, анїж Бога;
3Auch ward er zornig über seine drei Freunde, daß sie keine Antwort fanden und doch Hiob verdammten.
3А на трьох другів його досадував за те, що не знайшли влучної відповідї, а тільки винуватили Йова.
4Denn Elihu hatte geharrt, bis daß sie mit Hiob geredet hatten, weil sie älter waren als er.
4Еліуй же ждав, покіль Йов говорив, бо ті були старші його віком.
5Darum, da er sah, daß keine Antwort war im Munde der drei Männer, ward er zornig.
5Як же побачив Еліуй, що уста тих трьох мужів не вміли більш відказувати, то й запалав гнївом.
6Und so antwortete Elihu, der Sohn Baracheels von Bus, und sprach: Ich bin jung, ihr aber seid alt; darum habe ich mich gescheut und gefürchtet, mein Wissen euch kundzutun.
6От і озвавсь Еліуй Барахиїленко з Бузу так: Я молодий, а ви вже старцї: я боявсь висказувати мою думку.
7Ich dachte: Laß das Alter reden, und die Menge der Jahre laß Weisheit beweisen.
7Я собі думав: Нехай говорять днї, і многі лїта навчають мудростї.
8Aber der Geist ist in den Leuten und der Odem des Allmächtigen, der sie verständig macht.
8Але дух у чоловіцї та вдохновеннє від Вседержителя дають йому розум.
9Die Großen sind nicht immer die Weisesten, und die Alten verstehen nicht das Recht.
9Не самі ж тільки многолїтні розумні, та й не самі старцї знають правду.
10Darum will ich auch reden; höre mir zu. Ich will mein Wissen auch kundtun.
10От чому я говорю. Тим то вислухайте мене, виповім і я те, що знаю.
11Siehe, ich habe geharrt auf das, was ihr geredet habt; ich habe aufgemerkt auf eure Einsicht, bis ihr träfet die rechte Rede,
11Ось, я вижидав, що ви казати мете, — вслуховавсь у ваші розсуджування, докіль ви придумували, що б сказати.
12und ich habe achtgehabt auf euch. Aber siehe, da ist keiner unter euch, der Hiob zurechtweise oder seiner Rede antworte.
12Пильно дивився на вас, та ось нї один із вас не спромігся доказати провину Йову, ба вже й перестали відповідати на слова його.
13Sagt nur nicht: “Wir haben Weisheit getroffen; Gott muß ihn schlagen, kein Mensch.”
13Не говоріте: ми знайшли мудрість у йому, й хиба Бог опрокине його, а не чоловік.
14Gegen mich hat er seine Worte nicht gerichtet, und mit euren Reden will ich ihm nicht antworten.
14От же, коли б він обертав слова свої до мене, я б не по вашому вмів на його річ відказати.
15Ach! sie sind verzagt, können nicht mehr antworten; sie können nicht mehr reden.
15Полякались, мовчять, перестали говорити.
16Weil ich denn geharrt habe, und sie konnten nicht reden (denn sie stehen still und antworten nicht mehr),
16А коли я жду, а вони не говорять, зʼупинились і вже не відказують,
17will ich auch mein Teil antworten und will mein Wissen kundtun.
17То я відкажу й виявлю мою думку.
18Denn ich bin der Reden so voll, daß mich der Odem in meinem Innern ängstet.
18Повен я слова, й дух мій в менї розпирає мене.
19Siehe, mein Inneres ist wie der Most, der zugestopft ist, der die neuen Schläuche zerreißt.
19Справдї, нутро моє, як молоде вино в зачиненій посудинї: воно готове розпукнутись, неначе міх новий.
20Ich muß reden, daß ich mir Luft mache; ich muß meine Lippen auftun und antworten.
20Виговорюсь; стане менї легче; відчиню уста мої й відкажу.
21Ich will niemands Person ansehen und will keinem Menschen schmeicheln.
21Не дивити мусь на лице чоловіка й нїякому чоловікові лестити не буду,
22Denn ich weiß nicht zu schmeicheln; leicht würde mich sonst mein Schöpfer dahinraffen.
22Лестити бо я не вмію, нехай би й зараз убив мене Творець мій!
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.