Hiob 10
Lutherbibel 1912Translation
Lutherbibel 1912
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Meine Seele verdrießt mein Leben; ich will meiner Klage bei mir ihren Lauf lassen und reden in der Betrübnis meiner Seele
1Омерзїло душі моїй життє моє; то ж дам я волю смуткові мойму; говорити му в горю душі моєї.
2und zu Gott sagen: Verdamme mich nicht! laß mich wissen, warum du mit mir haderst.
2Я скажу Богу: Не обвинувачуй мене, а обяви менї, за що мене так переслїдуєш?
3Gefällt dir's, daß du Gewalt tust und mich verwirfst, den deine Hände gemacht haben, und bringst der Gottlosen Vornehmen zu Ehren?
3Чи тобі се добрим видиться, що так пригнїтаєш, що байдуже тобі дїло рук твоїх, а на раду безбожників посилаєш сьвітло?
4Hast du denn auch fleischliche Augen, oder siehst du, wie ein Mensch sieht?
4Чи в тебе очі людські, чи по людськи ти бачиш?
5Oder ist deine Zeit wie eines Menschen Zeit, oder deine Jahre wie eines Mannes Jahre?
5Чи в тебе днї, як людські, й роки твої, як у людини,
6daß du nach einer Missetat fragest und suchest meine Sünde,
6Що ти аж шукаєш скази в менї й розвідуєшся, чи є гріх у менї,
7so du doch weißt wie ich nicht gottlos sei, so doch niemand ist, der aus deiner Hand erretten könne.
7Хоч знаєш, що я не проступник, та нїкому ратувати мене з руки твоєї?
8Deine Hände haben mich bereitet und gemacht alles, was ich um und um bin; und du wolltest mich verderben?
8Руки твої трудились надо мною, й виробили ввесь мій образ навкруги, — й ти губиш мене?
9Gedenke doch, daß du mich aus Lehm gemacht hast; und wirst mich wieder zu Erde machen?
9Спогадай, що ти наче глину, обробив мене, а тепер у порох обертаєш мене?
10Hast du mich nicht wie Milch hingegossen und wie Käse lassen gerinnen?
10Чи ж не ти вилив мене молоком і згустив мене сиром.
11Du hast mir Haut und Fleisch angezogen; mit Gebeinen und Adern hast du mich zusammengefügt.
11Скірою й тілом зʼодяг мене, а кістьми й жилами скріпив мене,
12Leben und Wohltat hast du an mir getan, und dein Aufsehen bewahrt meinen Odem.
12Життє й милость дарував менї, а опіка твоя хоронила духа мого?
13Aber dies verbargst du in deinem Herzen, ich weiß, daß du solches im Sinn hattest:
13Але й те скривав ти в серцї свойму, — я знаю, що се й було в тебе (на думцї), —
14wenn ich sündigte, so wolltest du es bald merken und meine Missetat nicht ungestraft lassen.
14Що, як я провиню, ти взнаєш і не зіставиш гріха мого без кари.
15Bin ich gottlos, dann wehe mir! bin ich gerecht, so darf ich doch mein Haupt nicht aufheben, als der ich voll Schmach bin und sehe mein Elend.
15Горе менї, коли я провинив! а хоч я й без гріха, то не зважуся підвести голови моєї. О, я понижений аж надто; то ж зглянься на біду мою;
16Und wenn ich es aufrichte, so jagst du mich wie ein Löwe und handelst wiederum wunderbar an mir.
16Вона щораз більша. Ти женеш за мною, мов лев, і знов нападаєш на мене й чудним (силою) показуєш себе в менї.
17Du erneuest deine Zeugen wider mich und machst deines Zornes viel auf mich; es zerplagt mich eins über das andere in Haufen.
17Виводиш нових твоїх сьвідків проти мене; збільшуєш гнїв твій на мене, і біди, щораз нові, стають боєвою лавою проти мене.
18Warum hast du mich aus Mutterleib kommen lassen? Ach, daß ich wäre umgekommen und mich nie ein Auge gesehen hätte!
18І про що вивів єси мене з утроби? Лучше б я вмер був, як мене ще не бачило нї-чиє око;
19So wäre ich, als die nie gewesen sind, von Mutterleibe zum Grabe gebracht.
19Нехай би я, як не бувший на сьвітї, з матірнього живота перенесений був у гріб.
20Ist denn mein Leben nicht kurz? So höre er auf und lasse ab von mir, daß ich ein wenig erquickt werde,
20Чи ж не мало вже днїв моїх? Перестань же, відступи від мене, щоб я хоч трохи очуняв,
21ehe ich denn hingehe und komme nicht wieder, ins Land der Finsternis und des Dunkels,
21Покіль пійду — й не вернусь — в країну темряви й тїнї смертньої,
22ins Land da es stockfinster ist und da keine Ordnung ist, und wenn's hell wird, so ist es wie Finsternis.
22В країну мрака, яким є пітьма тїнї смертньої, де нема порядку, де темрява, як сама чорна пітьма.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.