Job 10
Berean Standard BibleTranslation
Berean Standard Bible
Kulish and Puluj Bible (1905)
1“I loathe my own life; I will express my complaint and speak in the bitterness of my soul.
1Омерзїло душі моїй життє моє; то ж дам я волю смуткові мойму; говорити му в горю душі моєї.
2I will say to God: Do not condemn me! Let me know why You prosecute me.
2Я скажу Богу: Не обвинувачуй мене, а обяви менї, за що мене так переслїдуєш?
3Does it please You to oppress me, to reject the work of Your hands and favor the schemes of the wicked?
3Чи тобі се добрим видиться, що так пригнїтаєш, що байдуже тобі дїло рук твоїх, а на раду безбожників посилаєш сьвітло?
4Do You have eyes of flesh? Do You see as man sees?
4Чи в тебе очі людські, чи по людськи ти бачиш?
5Are Your days like those of a mortal, or Your years like those of a man,
5Чи в тебе днї, як людські, й роки твої, як у людини,
6that You should seek my iniquity and search out my sin—
6Що ти аж шукаєш скази в менї й розвідуєшся, чи є гріх у менї,
7though You know that I am not guilty, and there is no deliverance from Your hand?
7Хоч знаєш, що я не проступник, та нїкому ратувати мене з руки твоєї?
8Your hands shaped me and altogether formed me. Would You now turn and destroy me?
8Руки твої трудились надо мною, й виробили ввесь мій образ навкруги, — й ти губиш мене?
9Please remember that You molded me like clay. Would You now return me to dust?
9Спогадай, що ти наче глину, обробив мене, а тепер у порох обертаєш мене?
10Did You not pour me out like milk, and curdle me like cheese?
10Чи ж не ти вилив мене молоком і згустив мене сиром.
11You clothed me with skin and flesh, and knit me together with bones and sinews.
11Скірою й тілом зʼодяг мене, а кістьми й жилами скріпив мене,
12You have granted me life and loving devotion, and Your care has preserved my spirit.
12Життє й милость дарував менї, а опіка твоя хоронила духа мого?
13Yet You concealed these things in Your heart, and I know that this was in Your mind:
13Але й те скривав ти в серцї свойму, — я знаю, що се й було в тебе (на думцї), —
14If I sinned, You would take note, and would not acquit me of my iniquity.
14Що, як я провиню, ти взнаєш і не зіставиш гріха мого без кари.
15If I am guilty, woe to me! And even if I am righteous, I cannot lift my head. I am full of shame and aware of my affliction.
15Горе менї, коли я провинив! а хоч я й без гріха, то не зважуся підвести голови моєї. О, я понижений аж надто; то ж зглянься на біду мою;
16Should I hold my head high, You would hunt me like a lion, and again display Your power against me.
16Вона щораз більша. Ти женеш за мною, мов лев, і знов нападаєш на мене й чудним (силою) показуєш себе в менї.
17You produce new witnesses against me and multiply Your anger toward me. Hardships assault me in wave after wave.
17Виводиш нових твоїх сьвідків проти мене; збільшуєш гнїв твій на мене, і біди, щораз нові, стають боєвою лавою проти мене.
18Why then did You bring me from the womb? Oh, that I had died, and no eye had seen me!
18І про що вивів єси мене з утроби? Лучше б я вмер був, як мене ще не бачило нї-чиє око;
19If only I had never come to be, but had been carried from the womb to the grave.
19Нехай би я, як не бувший на сьвітї, з матірнього живота перенесений був у гріб.
20Are my days not few? Withdraw from me, that I may have a little comfort,
20Чи ж не мало вже днїв моїх? Перестань же, відступи від мене, щоб я хоч трохи очуняв,
21before I go—never to return— to a land of darkness and gloom,
21Покіль пійду — й не вернусь — в країну темряви й тїнї смертньої,
22to a land of utter darkness, of deep shadow and disorder, where even the light is like darkness.”
22В країну мрака, яким є пітьма тїнї смертньої, де нема порядку, де темрява, як сама чорна пітьма.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.