Job 3
Berean Standard BibleTranslation
Berean Standard Bible
Kulish and Puluj Bible (1905)
1After this, Job opened his mouth and cursed the day of his birth.
1Аж ось отворив Йов уста свої й проклинав день уродин своїх.
2And this is what he said:
2І почав Йов говорити:
3“May the day of my birth perish, and the night it was said, ‘A boy is conceived.’
3Нехай би (був) щез день, коли я на сьвіт родився, й ніч, коли проречено: Зачався чоловік!
4If only that day had turned to darkness! May God above disregard it; may no light shine upon it.
4Нехай би той день був темрявою; і нехай би Бог на висотї не згадав (був) про його, й нехай би ясність не засияла (була) над ним!
5May darkness and gloom reclaim it, and a cloud settle over it; may the blackness of the day overwhelm it.
5Нехай би затьмила (була) його темрява й густа тїнь смертна; нехай би обняла його густа мрака, нехай би (були) лякались його, неначе палючого жару!
6If only darkness had taken that night away! May it not appear among the days of the year; may it never be entered in any of the months.
6А ніч тая — нехай би (була) в мороцї потонула, нехай би не лїчилась між днями в року, й не входила в рахубу в місяцях!
7Behold, may that night be barren; may no joyful voice come into it.
7О, ніч тая — нехай би була вона безлюдна, й не озивались в нїй веселощі!
8May it be cursed by those who curse the day — those prepared to rouse Leviathan.
8Нехай би її (були) прокляли ті, що проклинають день, та готові й дракона розбудити!
9May its morning stars grow dark; may it wait in vain for daylight; may it not see the breaking of dawn.
9Нехай би (були) зорі її розсьвіту померкли; нехай би ждала (була) сьвітла, а воно не приходило й щоб не побачила (була) поранньої зарі,
10For that night did not shut the doors of the womb to hide the sorrow from my eyes.
10За те, що не зачинила дверей матерньої утроби, й не закрила горя перед очима моїми!
11Why did I not perish at birth; why did I not die as I came from the womb?
11Чом я не вмер, виходячи з утроби, і не сконав, як вийшов із живота?
12Why were there knees to receive me, and breasts that I should be nursed?
12Про що мене взято на колїна? про що було менї ссати груди?
13For now I would be lying down in peace; I would be asleep and at rest
13Тепер би лежав я й спочивав; спав би й був би спокоєн
14with kings and counselors of the earth, who built for themselves cities now in ruins,
14З царями та з владиками земними, що забудовували собі пустинї,
15or with princes who had gold, who filled their houses with silver.
15Або з князями, що золотом блищали, сріблом свої палати збогачали;
16Or why was I not hidden like a stillborn child, like an infant who never sees daylight?
16Або як збігленя невидиме, як дїти, що не побачили сьвіта.
17There the wicked cease from raging, and there the weary find rest.
17Там проступники перестають наводити страх, там спочивають ті, що вичерпали сили.
18The captives enjoy their ease; they do not hear the voice of the oppressor.
18Там вязнї, сковані до купи, відпочивають, і не чують крику наставника.
19Both small and great are there, and the slave is freed from his master.
19Малий і великий там собі рівні, а невольник вільний від пана свого.
20Why is light given to the miserable, and life to the bitter of soul,
20Про що дане нуждареві сьвітло, про що життє тим, що їм на душі гірко,
21who long for death that does not come, and search for it like hidden treasure,
21Що ждуть смертї, а її нема, що копали б за нею раднїйше, нїж за скарбом;
22who rejoice and greatly exult when they can find the grave?
22Вони зрадїли б без міри, одушевились би, коли б знайшли свою там домовину.
23Why is life given to a man whose way is hidden, whom God has hedged in?
23На що тому на сьвітї жити, кого Господь обняв ночною тьмою й загородив дорогу?
24I sigh when food is put before me, and my groans pour out like water.
24Зітхання мої випереджують їжу мою, а стогнання мої ллються, як вода;
25For the thing I feared has overtaken me, and what I dreaded has befallen me.
25Бо страшне, чого я боявся, те й постигло мене, й перед чим тремтїв я, те склалось надо мною.
26I am not at ease or quiet; I have no rest, for trouble has come.”
26Нема менї миру, нема спокою, нема відради: прийшло на мене саме нещастє!
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.