Job 3
Clementine Vulgate, 1598Translation
Clementine Vulgate, 1598
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Post hæc aperuit Job os suum, et maledixit diei suo,
1Аж ось отворив Йов уста свої й проклинав день уродин своїх.
2et locutus est:
2І почав Йов говорити:
3[Pereat dies in qua natus sum, et nox in qua dictum est: Conceptus est homo.
3Нехай би (був) щез день, коли я на сьвіт родився, й ніч, коли проречено: Зачався чоловік!
4Dies ille vertatur in tenebras: non requirat eum Deus desuper, et non illustretur lumine.
4Нехай би той день був темрявою; і нехай би Бог на висотї не згадав (був) про його, й нехай би ясність не засияла (була) над ним!
5Obscurent eum tenebræ et umbra mortis; occupet eum caligo, et involvatur amaritudine.
5Нехай би затьмила (була) його темрява й густа тїнь смертна; нехай би обняла його густа мрака, нехай би (були) лякались його, неначе палючого жару!
6Noctem illam tenebrosus turbo possideat; non computetur in diebus anni, nec numeretur in mensibus.
6А ніч тая — нехай би (була) в мороцї потонула, нехай би не лїчилась між днями в року, й не входила в рахубу в місяцях!
7Sit nox illa solitaria, nec laude digna.
7О, ніч тая — нехай би була вона безлюдна, й не озивались в нїй веселощі!
8Maledicant ei qui maledicunt diei, qui parati sunt suscitare Leviathan.
8Нехай би її (були) прокляли ті, що проклинають день, та готові й дракона розбудити!
9Obtenebrentur stellæ caligine ejus; expectet lucem, et non videat, nec ortum surgentis auroræ.
9Нехай би (були) зорі її розсьвіту померкли; нехай би ждала (була) сьвітла, а воно не приходило й щоб не побачила (була) поранньої зарі,
10Quia non conclusit ostia ventris qui portavit me, nec abstulit mala ab oculis meis.
10За те, що не зачинила дверей матерньої утроби, й не закрила горя перед очима моїми!
11Quare non in vulva mortuus sum? egressus ex utero non statim perii?
11Чом я не вмер, виходячи з утроби, і не сконав, як вийшов із живота?
12Quare exceptus genibus? cur lactatus uberibus?
12Про що мене взято на колїна? про що було менї ссати груди?
13Nunc enim dormiens silerem, et somno meo requiescerem
13Тепер би лежав я й спочивав; спав би й був би спокоєн
14cum regibus et consulibus terræ, qui ædificant sibi solitudines;
14З царями та з владиками земними, що забудовували собі пустинї,
15aut cum principibus qui possident aurum, et replent domos suas argento;
15Або з князями, що золотом блищали, сріблом свої палати збогачали;
16aut sicut abortivum absconditum non subsisterem, vel qui concepti non viderunt lucem.
16Або як збігленя невидиме, як дїти, що не побачили сьвіта.
17Ibi impii cessaverunt a tumultu, et ibi requieverunt fessi robore.
17Там проступники перестають наводити страх, там спочивають ті, що вичерпали сили.
18Et quondam vincti pariter sine molestia, non audierunt vocem exactoris.
18Там вязнї, сковані до купи, відпочивають, і не чують крику наставника.
19Parvus et magnus ibi sunt, et servus liber a domino suo.
19Малий і великий там собі рівні, а невольник вільний від пана свого.
20Quare misero data est lux, et vita his qui in amaritudine animæ sunt:
20Про що дане нуждареві сьвітло, про що життє тим, що їм на душі гірко,
21qui expectant mortem, et non venit, quasi effodientes thesaurum;
21Що ждуть смертї, а її нема, що копали б за нею раднїйше, нїж за скарбом;
22gaudentque vehementer cum invenerint sepulchrum?
22Вони зрадїли б без міри, одушевились би, коли б знайшли свою там домовину.
23viro cujus abscondita est via et circumdedit eum Deus tenebris?
23На що тому на сьвітї жити, кого Господь обняв ночною тьмою й загородив дорогу?
24Antequam comedam, suspiro; et tamquam inundantes aquæ, sic rugitus meus:
24Зітхання мої випереджують їжу мою, а стогнання мої ллються, як вода;
25quia timor quem timebam evenit mihi, et quod verebar accidit.
25Бо страшне, чого я боявся, те й постигло мене, й перед чим тремтїв я, те склалось надо мною.
26Nonne dissimulavi? nonne silui? nonne quievi? et venit super me indignatio.]
26Нема менї миру, нема спокою, нема відради: прийшло на мене саме нещастє!
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.