Job 36
Clementine Vulgate, 1598Translation
Clementine Vulgate, 1598
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Addens quoque Eliu, hæc locutus est:
1І провадив Еліуй річ дальше й говорив:
2[Sustine me paululum, et indicabo tibi: adhuc enim habeo quod pro Deo loquar.
2Зажди ще трохи; я покажу тобі, що маю ще дещо про Бога сказати.
3Repetam scientiam meam a principio, et operatorem meum probabo justum.
3Почну розслїди мої здалека й стану в оборонї справедливостї Творця мого.
4Vere enim absque mendacio sermones mei, et perfecta scientia probabitur tibi.
4Льжи бо певно нема в слові мойму; явлюсь тобі в повнотї знання мого.
5Deus potentes non abjicit, cum et ipse sit potens:
5Знай, Бог могучий, однакже не гордить сильним, що кріпкий серцем.
6sed non salvat impios, et judicium pauperibus tribuit.
6Але він і не піддержує безбожників і дає придавленим, що їм належить.
7Non auferet a justo oculos suos: et reges in solio collocat in perpetuum, et illi eriguntur.
7Не одвертає очей він од людей правих, і на все саджає їх поруч із царями на престолї й приводить до поваги.
8Et si fuerint in catenis, et vinciantur funibus paupertatis,
8Як же инші в кайданах і звязані повороззєм нужди —
9indicabit eis opera eorum, et scelera eorum, quia violenti fuerunt.
9Він їх дїла їм покаже й гріхи їх превеликі;
10Revelabit quoque aurem eorum, ut corripiat: et loquetur, ut revertantur ab iniquitate.
10Та відтулює їм ухо, щоб розуміли, й велить завернутись од їх ледачих учинків.
11Si audierint et observaverint, complebunt dies suos in bono, et annos suos in gloria:
11І, як послухають та стануть йому служити, то й провожати муть днї свої в щастї, і лїта свої в радощах;
12si autem non audierint, transibunt per gladium, et consumentur in stultitia.
12Як же не послухають, — згинуть од (Божого) стрілу й визівнуть духа в слїпотї своїй.
13Simulatores et callidi provocant iram Dei, neque clamabunt cum vincti fuerint.
13Лукаві же — вони зрушують серцем своїм гнїв (Божий); вони й не кличуть до його, коли закує їх в кайдани;
14Morietur in tempestate anima eorum, et vita eorum inter effeminatos.
14Тим і мруть вони в молодощах, а життє їх із блудниками.
15Eripiet de angustia sua pauperem, et revelabit in tribulatione aurem ejus.
15Бідного ж він рятує з біди його, і в тїснотї відтулює ухо його.
16Igitur salvabit te de ore angusto latissime, et non habente fundamentum subter se: requies autem mensæ tuæ erit plena pinguedine.
16Викликав би й тебе він з тїсноти на місце просторе, де нема притиску, й на столї твойму страва повна була б товщі.
17Causa tua quasi impii judicata est: causam judiciumque recipies.
17Да в тебе повно розсудів безбожних, а суд і присуд — укупі.
18Non te ergo superet ira ut aliquem opprimas: nec multitudo donorum inclinet te.
18О, нехай не вдарить тебе гнїв Божий карою! І найбільший викуп не спас би тебе.
19Depone magnitudinem tuam absque tribulatione, et omnes robustos fortitudine.
19Чи ж дасть бо він яку цїну твому багацтву? Нї, — анї золотові, анї нїякому скарбові.
20Ne protrahas noctem, ut ascendant populi pro eis.
20О, не бажай тієї ночі, коли й народи з своїх місць зникають!
21Cave ne declines ad iniquitatem: hanc enim cœpisti sequi post miseriam.
21Остерегайсь, не нахиляйсь до безбожностї, яку ти волїєш, нїж тихо страдати.
22Ecce Deus excelsus in fortitudine sua, et nullus ei similis in legislatoribus.
22Глянь, Бог у силї величен, і де такий, як він, законодавець?
23Quis poterit scrutari vias ejus? aut quis potest ei dicere: Operatus es iniquitatem?
23Хто йому вкаже дорогу його; хто скаже: Ти чиниш несправедливість?
24Memento quod ignores opus ejus, de quo cecinerunt viri.
24Памятай на те, щоб його дїла хвалити, що їх люде видять.
25Omnes homines vident eum: unusquisque intuetur procul.
25Всї бо люде можуть їх бачити; чоловік може їх і надалеки постерігати.
26Ecce Deus magnus vincens scientiam nostram: numerus annorum ejus inæstimabilis.
26Ось, Бог великий й годї нам його поняти; лїт його нам не злїчити.
27Qui aufert stillas pluviæ, et effundit imbres ad instar gurgitum,
27Краплями збірає він води, а вони силою виливаються дощем;
28qui de nubibus fluunt quæ prætexunt cuncta desuper.
28Ринуть вони із хмар, і густо лиються на людей.
29Si voluerit extendere nubes quasi tentorium suum,
29А хто може зміркувати, як за далеко облаки сягають, або тріск у шатрі його?
30et fulgurare lumine suo desuper, cardines quoque maris operiet.
30А ось, він обливає його сьвітлом своїм і покриває дно моря.
31Per hæc enim judicat populos, et dat escas multis mortalibus.
31Звідси судить він народи, звідси дає багату поживу.
32In manibus abscondit lucem, et præcepit ei ut rursus adveniat.
32В жменях держить блискавицю й приказує їй, кого вдарити.
33Annuntiat de ea amico suo, quod possessio ejus sit, et ad eam possit ascendere.]
33Грім дає знати про неї, та й скот відчуває, що дїєсь.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.