Job 31
Clementine Vulgate, 1598Translation
Clementine Vulgate, 1598
Kulish and Puluj Bible (1905)
1[Pepigi fœdus cum oculis meis, ut ne cogitarem quidem de virgine.
1З очима моїми вчинив я вмову, щоб і не думати про дївицю.
2Quam enim partem haberet in me Deus desuper, et hæreditatem Omnipotens de excelsis?
2Бо й яка ж доля була б менї від Бога з висоти й яке наслїддє від Вседержителя з неба?
3Numquid non perditio est iniquo, et alienatio operantibus injustitiam?
3Чи ж не погибель безбожному, й не допуст лиходїєві?
4Nonne ipse considerat vias meas, et cunctos gressus meos dinumerat?
4Та й чи ж не бачив він доріг моїх, — не лїчив всї ступнї мої?
5Si ambulavi in vanitate, et festinavit in dolo pes meus,
5Як я ходив у марнотї й неправдї, а нога моя квапила до омани, —
6appendat me in statera justa, et sciat Deus simplicitatem meam.
6То нехай зважать мене на вазї правди й Бог розпізнає мою безвинність.
7Si declinavit gressus meus de via, et si secutum est oculos meos cor meum, et si manibus meis adhæsit macula,
7Наколи ноги мої схибили з правої путї й серце моє ходило слїдом за очима моїми, та коли що небудь нечисте прилипло до рук моїх,
8seram, et alius comedat, et progenies mea eradicetur.
8Так нехай я сїю, а їсть хто иншій, і нехай пагонцї мої вирвані будуть із коріннєм.
9Si deceptum est cor meum super muliere, et si ad ostium amici mei insidiatus sum,
9Як до чужої жони коли небудь серце моє загорілось, і я засїдавсь зрадливо під дверима в ближнього мого,
10scortum alterius sit uxor mea, et super illam incurventur alii.
10Так нехай жінка моя жорнить на другого, й нехай другі збиткуються над нею.
11Hoc enim nefas est, et iniquitas maxima.
11Се ж бо й гріх і проступок, що під суд підпадає;
12Ignis est usque ad perditionem devorans, et omnia eradicans genimina.
12Се той огонь, що жере аж до загуби, й він усе майно моє викоренив би до щаду.
13Si contempsi subire judicium cum servo meo et ancilla mea, cum disceptarent adversum me:
13Як би я нехтував право раба чи рабинї моєї, коли б вони правувались зо мною,
14quid enim faciam cum surrexerit ad judicandum Deus? et cum quæsierit, quid respondebo illi?
14То що б я робив, коли б Бог встав і поглянув на мене, й що б я міг відказати йому?
15Numquid non in utero fecit me, qui et illum operatus est, et formavit me in vulva unus?
15Хиба ж бо не той, що мене збудував в утробі, збудував і його, й однако дав нам образ у матернім лонї?
16Si negavi quod volebant pauperibus, et oculos viduæ expectare feci;
16Хиба ж я відказував злиденним у їх просьбі, або томив очі вдові (дожидаючій помочи)?
17si comedi buccellam meam solus, et non comedit pupillus ex ea
17Чи сам же я зʼїдав мій шматок хлїба, а не їв з його й сиротина?
18(quia ab infantia mea crevit mecum miseratio, et de utero matris meæ egressa est mecum);
18Та ж він ріс у мене, як у батька, і ще з малку малого мого піклувавсь я вдовою.
19si despexi pereuntem, eo quod non habuerit indumentum, et absque operimento pauperem;
19Як я побачу було кого погибаючого, або без одежі злидаря, що не мав чим прикритись, —
20si non benedixerunt mihi latera ejus, et de velleribus ovium mearum calefactus est;
20Чи ж не благословляли мене стегна його (за одежу), чи ж не обогрівала його вовна з отари моєї?
21si levavi super pupillum manum meam, etiam cum viderem me in porta superiorem:
21Як на безбатьченка зняв я руку, хоч я знав, що мати му оборону в воротях (на судї),
22humerus meus a junctura sua cadat, et brachium meum cum suis ossibus confringatur.
22То нехай рамено моє відпаде од плеча, а рука моя відломиться від ліктя,
23Semper enim quasi tumentes super me fluctus timui Deum, et pondus ejus ferre non potui.
23Бо страшна менї була б кара від Бога: я б перед величчю його не устоявся.
24Si putavi aurum robur meum, et obrizo dixi: Fiducia mea;
24Не вже ж покладав я в золотї опору мою, або промовляв до скарбу: ти надїя моя?
25si lætatus sum super multis divitiis meis, et quia plurima reperit manus mea;
25Чи ж я тїшився моїм статком великим, та що рука моя придбала багато?
26si vidi solem cum fulgeret, et lunam incedentem clare,
26Дивлячись на сонце, як воно сяє, як той місяць велично пливе,
27et lætatum est in abscondito cor meum, et osculatus sum manum meam ore meo:
27Чи дав я увестись серцю мойму тайкома, та й чи ж цїлували уста мої (на їх шану) руку мою?
28quæ est iniquitas maxima, et negatio contra Deum altissimum.
28Та ж се був би проступок, підпадаючий під суд, бо тодї відрікся б я Бога Всевишнього.
29Si gavisus sum ad ruinam ejus qui me oderat, et exsultavi quod invenisset eum malum:
29Чи радїв я з погибелї ворога мого, або веселився, коли постигло його нещастє?
30non enim dedi ad peccandum guttur meum, ut expeterem maledicens animam ejus.
30Нї! я нїколи не дав устам моїм волї, грішити, проклинаючи душу його.
31Si non dixerunt viri tabernaculi mei: Quis det de carnibus ejus, ut saturemur?
31Чи не говорила ж челядь шатра мого: хто ж не наситився б мясом його?
32foris non mansit peregrinus: ostium meum viatori patuit.
32Приходень нїколи не ночував на улицї; двері мої отвирав я всякому, хто мимо проходив.
33Si abscondi quasi homo peccatum meum, et celavi in sinu meo iniquitatem meam;
33Коли б я робом людським таїв проступки мої, й скривав у грудях хиби мої,
34si expavi ad multitudinem nimiam, et despectio propinquorum terruit me: et non magis tacui, nec egressus sum ostium.
34То менї страшно було б перед громадою, й погорда краян лякала б мене, й я мовчав би та й не виходив за двері.
35Quis mihi tribuat auditorem, ut desiderium meum audiat Omnipotens, et librum scribat ipse qui judicat,
35О, коли б то хтось переслухав мене! Се моє бажаннє, щоб Вседержитель дав відповідь менї, а оборонник мій все те списав!
36ut in humero meo portem illum, et circumdem illum quasi coronam mihi?
36Я носив би той запис на плечах моїх, і вкладав собі, як вінець;
37Per singulos gradus meos pronuntiabo illum, et quasi principi offeram eum.
37Я б виявив йому кожний ступінь мій, а наближався б до його, мов до князя.
38Si adversum me terra mea clamat, et cum ipsa sulci ejus deflent:
38Коли поле моє проти мене кричало, і загони його на мене нарікали;
39si fructus ejus comedi absque pecunia, et animam agricolarum ejus afflixi:
39Коли їв я вроджай його та й не віддячив за його, й томив життє робітників,
40pro frumento oriatur mihi tribulus, et pro hordeo spina.] Finita sunt verba Job.
40То нехай замість пшеницї росте в мене осетий, а замість ячменю — кукіль! І скінчились слова Йовові.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.