Job 31
Louis Segond 1910Translation
Louis Segond 1910
Kulish and Puluj Bible (1905)
1J’avais fait un pacte avec mes yeux, Et je n’aurais pas arrêté mes regards sur une vierge.
1З очима моїми вчинив я вмову, щоб і не думати про дївицю.
2Quelle part Dieu m’eût-il réservée d’en haut? Quel héritage le Tout-Puissant m’eût-il envoyé des cieux?
2Бо й яка ж доля була б менї від Бога з висоти й яке наслїддє від Вседержителя з неба?
3La ruine n’est-elle pas pour le méchant, Et le malheur pour ceux qui commettent l’iniquité?
3Чи ж не погибель безбожному, й не допуст лиходїєві?
4Dieu n’a-t-il pas connu mes voies? N’a-t-il pas compté tous mes pas?
4Та й чи ж не бачив він доріг моїх, — не лїчив всї ступнї мої?
5Si j’ai marché dans le mensonge, Si mon pied a couru vers la fraude,
5Як я ходив у марнотї й неправдї, а нога моя квапила до омани, —
6Que Dieu me pèse dans des balances justes, Et il reconnaîtra mon intégrité!
6То нехай зважать мене на вазї правди й Бог розпізнає мою безвинність.
7Si mon pas s’est détourné du droit chemin, Si mon cœur a suivi mes yeux, Si quelque souillure s’est attachée à mes mains,
7Наколи ноги мої схибили з правої путї й серце моє ходило слїдом за очима моїми, та коли що небудь нечисте прилипло до рук моїх,
8Que je sème et qu’un autre moissonne, Et que mes rejetons soient déracinés!
8Так нехай я сїю, а їсть хто иншій, і нехай пагонцї мої вирвані будуть із коріннєм.
9Si mon cœur a été séduit par une femme, Si j’ai fait le guet à la porte de mon prochain,
9Як до чужої жони коли небудь серце моє загорілось, і я засїдавсь зрадливо під дверима в ближнього мого,
10Que ma femme tourne la meule pour un autre, Et que d’autres la déshonorent!
10Так нехай жінка моя жорнить на другого, й нехай другі збиткуються над нею.
11Car c’est un crime, Un forfait que punissent les juges;
11Се ж бо й гріх і проступок, що під суд підпадає;
12C’est un feu qui dévore jusqu’à la ruine, Et qui aurait détruit toute ma richesse.
12Се той огонь, що жере аж до загуби, й він усе майно моє викоренив би до щаду.
13Si j’ai méprisé le droit de mon serviteur ou de ma servante Lorsqu’ils étaient en contestation avec moi,
13Як би я нехтував право раба чи рабинї моєї, коли б вони правувались зо мною,
14Qu’ai-je à faire, quand Dieu se lève? Qu’ai-je à répondre, quand il châtie?
14То що б я робив, коли б Бог встав і поглянув на мене, й що б я міг відказати йому?
15Celui qui m’a créé dans le ventre de ma mère ne l’a-t-il pas créé? Le même Dieu ne nous a-t-il pas formés dans le sein maternel?
15Хиба ж бо не той, що мене збудував в утробі, збудував і його, й однако дав нам образ у матернім лонї?
16Si j’ai refusé aux pauvres ce qu’ils demandaient, Si j’ai fait languir les yeux de la veuve,
16Хиба ж я відказував злиденним у їх просьбі, або томив очі вдові (дожидаючій помочи)?
17Si j’ai mangé seul mon pain, Sans que l’orphelin en ait eu sa part,
17Чи сам же я зʼїдав мій шматок хлїба, а не їв з його й сиротина?
18Moi qui l’ai dès ma jeunesse élevé comme un père, Moi qui dès ma naissance ai soutenu la veuve;
18Та ж він ріс у мене, як у батька, і ще з малку малого мого піклувавсь я вдовою.
19Si j’ai vu le malheureux manquer de vêtements, L’indigent n’avoir point de couverture,
19Як я побачу було кого погибаючого, або без одежі злидаря, що не мав чим прикритись, —
20Sans que ses reins m’aient béni, Sans qu’il ait été réchauffé par la toison de mes agneaux;
20Чи ж не благословляли мене стегна його (за одежу), чи ж не обогрівала його вовна з отари моєї?
21Si j’ai levé la main contre l’orphelin, Parce que je me sentais un appui dans les juges;
21Як на безбатьченка зняв я руку, хоч я знав, що мати му оборону в воротях (на судї),
22Que mon épaule se détache de sa jointure, Que mon bras tombe et qu’il se brise!
22То нехай рамено моє відпаде од плеча, а рука моя відломиться від ліктя,
23Car les châtiments de Dieu m’épouvantent, Et je ne puis rien devant sa majesté.
23Бо страшна менї була б кара від Бога: я б перед величчю його не устоявся.
24Si j’ai mis dans l’or ma confiance, Si j’ai dit à l’or: Tu es mon espoir;
24Не вже ж покладав я в золотї опору мою, або промовляв до скарбу: ти надїя моя?
25Si je me suis réjoui de la grandeur de mes biens, De la quantité des richesses que j’avais acquises;
25Чи ж я тїшився моїм статком великим, та що рука моя придбала багато?
26Si j’ai regardé le soleil quand il brillait, La lune quand elle s’avançait majestueuse,
26Дивлячись на сонце, як воно сяє, як той місяць велично пливе,
27Et si mon cœur s’est laissé séduire en secret, Si ma main s’est portée sur ma bouche;
27Чи дав я увестись серцю мойму тайкома, та й чи ж цїлували уста мої (на їх шану) руку мою?
28C’est encore un crime que doivent punir les juges, Et j’aurais renié le Dieu d’en haut!
28Та ж се був би проступок, підпадаючий під суд, бо тодї відрікся б я Бога Всевишнього.
29Si j’ai été joyeux du malheur de mon ennemi, Si j’ai sauté d’allégresse quand les revers l’ont atteint,
29Чи радїв я з погибелї ворога мого, або веселився, коли постигло його нещастє?
30Moi qui n’ai pas permis à ma langue de pécher, De demander sa mort avec imprécation;
30Нї! я нїколи не дав устам моїм волї, грішити, проклинаючи душу його.
31Si les gens de ma tente ne disaient pas: Où est celui qui n’a pas été rassasié de sa viande?
31Чи не говорила ж челядь шатра мого: хто ж не наситився б мясом його?
32Si l’étranger passait la nuit dehors, Si je n’ouvrais pas ma porte au voyageur;
32Приходень нїколи не ночував на улицї; двері мої отвирав я всякому, хто мимо проходив.
33Si, comme les hommes, j’ai caché mes transgressions, Et renfermé mes iniquités dans mon sein,
33Коли б я робом людським таїв проступки мої, й скривав у грудях хиби мої,
34Parce que j’avais peur de la multitude, Parce que je craignais le mépris des familles, Me tenant à l’écart et n’osant franchir ma porte…
34То менї страшно було б перед громадою, й погорда краян лякала б мене, й я мовчав би та й не виходив за двері.
35Oh! Qui me fera trouver quelqu’un qui m’écoute? Voilà ma défense toute signée: Que le Tout-Puissant me réponde! Qui me donnera la plainte écrite par mon adversaire?
35О, коли б то хтось переслухав мене! Се моє бажаннє, щоб Вседержитель дав відповідь менї, а оборонник мій все те списав!
36Je porterai son écrit sur mon épaule, Je l’attacherai sur mon front comme une couronne;
36Я носив би той запис на плечах моїх, і вкладав собі, як вінець;
37Je lui rendrai compte de tous mes pas, Je m’approcherai de lui comme un prince.
37Я б виявив йому кожний ступінь мій, а наближався б до його, мов до князя.
38Si ma terre crie contre moi, Et que ses sillons versent des larmes;
38Коли поле моє проти мене кричало, і загони його на мене нарікали;
39Si j’en ai mangé le produit sans l’avoir payée, Et que j’aie attristé l’âme de ses anciens maîtres;
39Коли їв я вроджай його та й не віддячив за його, й томив життє робітників,
40Qu’il y croisse des épines au lieu de froment, Et de l’ivraie au lieu d’orge! Fin des paroles de Job.
40То нехай замість пшеницї росте в мене осетий, а замість ячменю — кукіль! І скінчились слова Йовові.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.