Job 23

Louis Segond 1910

Kulish and Puluj Bible (1905)

1Job prit la parole et dit:

1І озвавсь Йов і рече:

2Maintenant encore ma plainte est une révolte, Mais la souffrance étouffe mes soupirs.

2Ще й сим разом бесїда моя гірка; бо ж і страдання мої більші, нїж стогнання мої.

3Oh! Si je savais où le trouver, Si je pouvais arriver jusqu’à son trône,

3О, коли б я знав, де знайти його (Бога), й зміг доступити до престолу його!

4Je plaiderais ma cause devant lui, Je remplirais ma bouche d’arguments,

4Я виясив би перед ним справу мою, й уста мої сповнились би оправдуваннєм;

5Je connaîtrais ce qu’il peut avoir à répondre, Je verrais ce qu’il peut avoir à me dire.

5Я б тодї знав, якими словами він менї відповів би, й зрозумів би, що би він менї сказав.

6Emploierait-il toute sa force à me combattre? Ne daignerait-il pas au moins m’écouter?

6Та чи ж став би то він у повній своїй силї зо мною спорити? О, нї! нехай би тільки звернув увагу на мене.

7Ce serait un homme droit qui plaiderait avec lui, Et je serais pour toujours absous par mon juge.

7Тодї я, як праведник, міг би розправлятись із ним — і я на все одержав б виправданнє від суддї мого.

8Mais, si je vais à l’orient, il n’y est pas; Si je vais à l’occident, je ne le trouve pas;

8А то я йду вперед — і нема його, повертаю назад і не зустріну його.

9Est-il occupé au nord, je ne puis le voir; Se cache-t-il au midi, je ne puis le découvrir.

9Чи робить він що по лївій сторонї, я не бачу; чи скритий десь по правій, я не догляну.

10Il sait néanmoins quelle voie j’ai suivie; Et, s’il m’éprouvait, je sortirais pur comme l’or.

10Він же путь мій знає; нехай же ж випробує мене, — я вийду, як золото, чистий.

11Mon pied s’est attaché à ses pas; J’ai gardé sa voie, et je ne m’en suis point détourné.

11Бо моя нога стоїть твердо на стежцї його; путї його я пильнував і не відхилявся.

12Je n’ai pas abandonné les commandements de ses lèvres; J’ai fait plier ma volonté aux paroles de sa bouche.

12Од заповідї уст його не відступав я; слова уст його хранив я пильнїйш, як мої постанови.

13Mais sa résolution est arrêtée; qui s’y opposera? Ce que son âme désire, il l’exécute.

13Та він і непорушний; й хто зміг би відвести його? він чинить, що захоче душа його.

14Il accomplira donc ses desseins à mon égard, Et il en concevra bien d’autres encore.

14Так, він доведе до кінця, що призначив про мене, а такого в його дуже багато.

15Voilà pourquoi sa présence m’épouvante; Quand j’y pense, j’ai peur de lui.

15Тим то я й дрожу перед ним; думаю — й серце холоне.

16Dieu a brisé mon courage, Le Tout-Puissant m’a rempli d’effroi.

16Бог зломив мого духа, страхом натхнув Вседержитель.

17Car ce ne sont pas les ténèbres qui m’anéantissent, Ce n’est pas l’obscurité dont je suis couvert.

17О, чому ж не затратив він мене, закіль ще ся темрява налягла, й не спрятав морок перед видом моїм!

Tip: use the ← and → keys to turn chapters.