Job 19
Louis Segond 1910Translation
Louis Segond 1910
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Job prit la parole et dit:
1І відказав Йов і рече:
2Jusques à quand affligerez-vous mon âme, Et m’écraserez-vous de vos discours?
2Докіль мучити мете душу мою й торгати мене словами?
3Voilà dix fois que vous m’outragez; N’avez-vous pas honte de m’étourdir ainsi?
3Вже ж ви й так десять раз соромили мене; чи ж вам не стидно, так тїснити мене?
4Si réellement j’ai péché, Seul j’en suis responsable.
4Коли я й справдї провинився, то провина моя на менї зостанесь.
5Pensez-vous me traiter avec hauteur? Pensez-vous démontrer que je suis coupable?
5А коли вам так любо, величатись надо мною й докоряти менї осоромленнєм моїм,
6Sachez alors que c’est Dieu qui me poursuit, Et qui m’enveloppe de son filet.
6То знайте, що се Бог поверг мене ʼд землї й обвів кругом мене сїть свою.
7Voici, je crie à la violence, et nul ne répond; J’implore justice, et point de justice!
7Ось, я кричу: кривда! й нїхто не чує; я голошу, а нема суду (справедливого).
8Il m’a fermé toute issue, et je ne puis passer; Il a répandu des ténèbres sur mes sentiers.
8Він перегородив менї путь, і я не маю переходу, й розпростер темноту на стежки мої.
9Il m’a dépouillé de ma gloire, Il a enlevé la couronne de ma tête.
9Зволїк із мене славу мою й зняв вінець із голови моєї.
10Il m’a brisé de toutes parts, et je m’en vais; Il a arraché mon espérance comme un arbre.
10Навкруги опустошив мене, й я відходжу; й, неначе деревину, вирвав надїю мою.
11Il s’est enflammé de colère contre moi, Il m’a traité comme l’un de ses ennemis.
11Він запалав проти мене гнївом своїм, і в одно повернув мене з ворогами своїми.
12Ses troupes se sont de concert mises en marche, Elles se sont frayées leur chemin jusqu’à moi, Elles ont campé autour de ma tente.
12Полки його притягли купою й справили дорогу собі на мене, та обсїли кругом намет мій.
13Il a éloigné de moi mes frères, Et mes amis se sont détournés de moi;
13Браттє моє оддалив від мене, а знакомі мої цураються мене.
14Je suis abandonné de mes proches, Je suis oublié de mes intimes.
14Рід мій покинув мене, й знакомі мої забули про мене.
15Je suis un étranger pour mes serviteurs et mes servantes, Je ne suis plus à leurs yeux qu’un inconnu.
15Домівники мої й служебки мої вважають усї за чужого мене; приходнем став я в очах їх.
16J’appelle mon serviteur, et il ne répond pas; Je le supplie de ma bouche, et c’est en vain.
16Кличу раба мого, — він не озивається; мушу моїми його благати устами.
17Mon humeur est à charge à ma femme, Et ma plainte aux fils de mes entrailles.
17Жінка гидує диханнєм моїм, і менї треба вмоляти її згадкою на дїти від тїла мого.
18Je suis méprisé même par des enfants; Si je me lève, je reçois leurs insultes.
18Ба й малі дїти мене за покидьку вважають: я підведусь, а вони збиткуються надо мною.
19Ceux que j’avais pour confidents m’ont en horreur, Ceux que j’aimais se sont tournés contre moi.
19Всї, що до грудї моєї тулились, гордують мною, а ті, кого я любив, проти мене встали.
20Mes os sont attachés à ma peau et à ma chair; Il ne me reste que la peau des dents.
20Поприсихали кістки до кожі й до тїла мого, зосталась тільки кожа около зубів моїх:
21Ayez pitié, ayez pitié de moi, vous, mes amis! Car la main de Dieu m’a frappé.
21О, змилосердьтесь, помилуйте мене хоч ви, мої друзї, бо рука Божа побила мене!
22Pourquoi me poursuivre comme Dieu me poursuit? Pourquoi vous montrer insatiables de ma chair?
22За що й ви ще мене женете, так як Бог, наче б не могли насититись тїлом моїм?
23Oh! Je voudrais que mes paroles fussent écrites, Qu’elles fussent écrites dans un livre;
23О, коли б то слова мої написано! в книзї коли б можна їх начертати рильцем залїзним на олові, —
24Je voudrais qu’avec un burin de fer et avec du plomb Elles fussent pour toujours gravées dans le roc…
24Про вічні часи на каменї видовбати!
25Mais je sais que mon rédempteur est vivant, Et qu’il se lèvera le dernier sur la terre.
25Я знаю — Відкупитель мій живе, й він у послїдний день підійме з пороху отсю розпадаючуся кожу мою,
26Quand ma peau sera détruite, il se lèvera; Quand je n’aurai plus de chair, je verrai Dieu.
26І я в тїлї мойму побачу Бога.
27Je le verrai, et il me sera favorable; Mes yeux le verront, et non ceux d’un autre; Mon âme languit d’attente au-dedans de moi.
27Я самий вбачу його; мої очі, не очі когось другого, побачать його. Аж ниє серце в грудї моїй!
28Vous direz alors: Pourquoi le poursuivions-nous? Car la justice de ma cause sera reconnue.
28Вам про мене сказати б: За що нам гнати його? Як коли б корінь злого знайдено в менї!
29Craignez pour vous le glaive: Les châtiments par le glaive sont terribles! Et sachez qu’il y a un jugement.
29О, бійтесь меча (Божого), бо меч той мстить неправду, й знайте, що є суд Божий!
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.