Йов 19
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Йов а луат кувынтул ши а зис:
1І відказав Йов і рече:
2„Пынэ кынд ымь вець ынтриста суфлетул ши мэ вець здроби ку кувынтэриле воастре?
2Докіль мучити мете душу мою й торгати мене словами?
3Ятэ кэ де зече орь м-аць батжокорит. Ну вэ есте рушине сэ вэ пуртаць аша?
3Вже ж ви й так десять раз соромили мене; чи ж вам не стидно, так тїснити мене?
4Дакэ ам пэкэтуит ку адевэрат, нумай еу сунт рэспунзэтор де ачаста.
4Коли я й справдї провинився, то провина моя на менї зостанесь.
5Кредець кэ мэ путець луа де сус? Кредець кэ мь-аць доведит кэ сунт виноват?
5А коли вам так любо, величатись надо мною й докоряти менї осоромленнєм моїм,
6Атунч, сэ штиць кэ Думнезеу мэ урмэреште ши мэ ынвелеште ку лацул Луй.
6То знайте, що се Бог поверг мене ʼд землї й обвів кругом мене сїть свою.
7Ятэ, цип де силничие, ши нимень ну рэспунде; чер дрептате, ши дрептате ну есте!
7Ось, я кричу: кривда! й нїхто не чує; я голошу, а нема суду (справедливого).
8Мь-а тэят орьче ешире ши ну пот трече; а рэспындит ынтунерик пе кэрэриле меле.
8Він перегородив менї путь, і я не маю переходу, й розпростер темноту на стежки мої.
9М-а деспуят де слава мя, мь-а луат кунуна де пе кап,
9Зволїк із мене славу мою й зняв вінець із голови моєї.
10м-а здробит дин тоате пэрциле ши пер, мь-а смулс нэдеждя ка пе ун копак.
10Навкруги опустошив мене, й я відходжу; й, неначе деревину, вирвав надїю мою.
11С-а апринс де мыние ымпотрива мя, С-а пуртат ку мине ка ши ку ун врэжмаш.
11Він запалав проти мене гнївом своїм, і в одно повернув мене з ворогами своїми.
12Оштиле Луй ау порнит деодатэ ынаинте, шь-ау кроит друм пынэ ла мине ши ау тэбэрыт ын журул кортулуй меу.
12Полки його притягли купою й справили дорогу собі на мене, та обсїли кругом намет мій.
13А депэртат пе фраций мей де ла мине, ши приетений мей с-ау ынстрэинат де мине.
13Браттє моє оддалив від мене, а знакомі мої цураються мене.
14Руделе меле м-ау пэрэсит, ши чей май де апроапе ай мей м-ау уйтат.
14Рід мій покинув мене, й знакомі мої забули про мене.
15Касничий мей ши слуӂиле меле мэ привеск ка пе ун стрэин, ын окий лор сунт ун некуноскут.
15Домівники мої й служебки мої вважають усї за чужого мене; приходнем став я в очах їх.
16Кем пе робул меу, ши ну рэспунде; ыл рог ку гура мя, ши деӂяба.
16Кличу раба мого, — він не озивається; мушу моїми його благати устами.
17Суфларя мя а ажунс несуферитэ невестей меле ши духоаря мя а ажунс несуферитэ фиилор мамей меле.
17Жінка гидує диханнєм моїм, і менї треба вмоляти її згадкою на дїти від тїла мого.
18Пынэ ши копиий мэ диспрецуеск: дакэ мэ скол, ей мэ окэрэск.
18Ба й малі дїти мене за покидьку вважають: я підведусь, а вони збиткуються надо мною.
19Ачея ын каре мэ ынкредям мэ урэск, ачея пе каре ый юбям с-ау ынторс ымпотрива мя.
19Всї, що до грудї моєї тулились, гордують мною, а ті, кого я любив, проти мене встали.
20Оаселе ми се цин де пеле ши де карне; ну мь-а май рэмас декыт пеля де пе динць.
20Поприсихали кістки до кожі й до тїла мого, зосталась тільки кожа около зубів моїх:
21Фие-вэ милэ, фие-вэ милэ де мине, приетений мей! Кэч мына луй Думнезеу м-а ловит.
21О, змилосердьтесь, помилуйте мене хоч ви, мої друзї, бо рука Божа побила мене!
22Де че мэ урмэриць ка Думнезеу? Ши ну вэ май сэтураць де карня мя?
22За що й ви ще мене женете, так як Бог, наче б не могли насититись тїлом моїм?
23О! Аш вря ка ворбеле меле сэ фие скрисе, сэ фие скрисе ынтр-о карте;
23О, коли б то слова мої написано! в книзї коли б можна їх начертати рильцем залїзним на олові, —
24аш вря сэ фие сэпате ку ун прибой де фер ши ку плумб ын стынкэ пе вечие…
24Про вічні часи на каменї видовбати!
25Дар штиу кэ Рэскумпэрэторул меу есте виу ши кэ Се ва ридика ла урмэ пе пэмынт.
25Я знаю — Відкупитель мій живе, й він у послїдний день підійме з пороху отсю розпадаючуся кожу мою,
26Кяр дакэ ми се ва нимичи пеля ши кяр дакэ ну вой май авя карне, вой ведя тотушь пе Думнезеу.
26І я в тїлї мойму побачу Бога.
27Ыл вой ведя ши-мь ва фи биневоитор; окий мей Ыл вор ведя, ши ну ай алтуя. Суфлетул меу тынжеште де дорул ачеста ынэунтрул меу.
27Я самий вбачу його; мої очі, не очі когось другого, побачать його. Аж ниє серце в грудї моїй!
28Атунч вець зиче: ‘Пентру че-л урмэрям ной?’ Кэч дрептатя причиний меле ва фи куноскутэ.
28Вам про мене сказати б: За що нам гнати його? Як коли б корінь злого знайдено в менї!
29Темеци-вэ де сабие, кэч педепселе дате ку сабия сунт грозаве! Ши сэ штиць кэ есте о жудекатэ.”
29О, бійтесь меча (Божого), бо меч той мстить неправду, й знайте, що є суд Божий!
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.