Йов 37
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Ла аузул ачестор лукрурь ымь тремурэ инима де тот ши саре дин локул ей.
1А від сього тремтить серце в менї й зрушилось із місця свого.
2Аскултаць, аскултаць трэснетул тунетулуй Сэу, бубуитул каре есе дин гура Луй!
2Слухайте, слухайте грому; се голос, що виходить із уст його.
3Ыл ростоголеште пе тоатэ ынтиндеря черурилор ши фулӂерул Луй луминязэ пынэ ла марӂиниле пэмынтулуй.
3По під усїм небом реве він, блиск його — на всю землю.
4Апой се ауде ун бубуит, тунэ ку гласул Луй мэрец, ши ну май опреште фулӂерул де ындатэ че рэсунэ гласул Луй.
4Ззаду його гуде голос; грімить він голосом величі своєї й не зʼупиняє його, коли голос його почуто.
5Думнезеу тунэ ку гласул Луй ын кип минунат; фаче лукрурь марь пе каре ной ну ле ынцелеӂем.
5Гласом своїм грімить Бог предивно, творить дїла великі, нам недослїдимі.
6Ел зиче зэпезий: ‘Казь пе пэмынт!’ Зиче ачелашь лукру плоий, кяр ши челор май путерниче плой.
6Він каже снїгові: Окрий землю! Ливень і дощ в його волї.
7Печетлуеште мына тутурор оаменилор, пентру ка тоць сэ се рекуноаскэ де фэптурь але Луй.
7Людям печатає руки, щоб усї взнали дїло його.
8Фяра сэлбатикэ се траӂе ынтр-о пештерэ ши се кулкэ ын визуина ей.
8Зьвір утїкає в свій сховок і держиться в своїх леговищах.
9Вижелия вине де ла мязэзи ши фригул, дин вынтуриле де ла мязэноапте.
9Буря приходить з полудня, з півночі ж — студень.
10Думнезеу, прин суфларя Луй, фаче гяца ши микшорязэ локул апелор марь.
10Від подиху Божого стає лід, і поверхність води стинається.
11Ынкаркэ норий ку абурь ши-й рисипеште скынтееторь;
11Вогкостю наповняє він хмяри, а облаки сиплють сьвітло його,
12мишкаря лор се ындряптэ дупэ плануриле Луй, пентру ымплиниря а тот че ле порунчеште Ел пе фаца пэмынтулуй локуит.
12І пускаються вони в напрямі намірів його, щоб виконати те, що він приказує їм, на поверхнї заселеної землї,
13Ый фаче сэ парэ ка о нуя ку каре ловеште пэмынтул сау ка ун семн ал драгостей Луй.
13Він велить їм ійти або на скараннє, або на благословеннє, або на помилуваннє.
14Йов, я аминте ла ачесте лукрурь! Привеште лиништит минуниле луй Думнезеу!
14Слухай же сього, Иове; стій і роздумуй чудні дїла Божі.
15Штий кум кырмуеште Думнезеу норий ши кум фаче сэ стрэлучяскэ дин ей фулӂерул Сэу?
15Знаєш же, як він послугуєсь ними, та як із хмари сьвітло викликає?
16Ынцелеӂь ту плутиря норилор, минуниле Ачелуя а кэруй штиинцэ есте десэвыршитэ?
16Розумієш же рівновагу хмар, се чудне дїло (Бога) найзвершеннїйшого в знаннї?
17Штий пентру че ци се ынкэлзеск вешминтеле кынд се одихнеште пэмынтул де вынтул де мязэзи?
17Як нагрівається одїж твоя, коли він спокійно дихне від полудня?
18Поць ту сэ ынтинзь черуриле ка Ел, тарь ка о оглиндэ турнатэ?
18Або може то ти напинав з ним небеса, тверді, як дзеркало лите?
19Аратэ-не че требуе сэ-Й спунем. Кэч сунтем пря нештиуторь ка сэ-Й путем ворби.
19Навчи нас, що сказати йому? Ми бо в тій темряві нїчого поняти не можем.
20Чине-Й ва да де весте кэ Ый вой ворби? Дар каре есте омул каре-шь дореште пердеря?
20Чи буде йому звіщено, що я говорю? Хиба ж сказав хто, що сказане доходить до його?
21Акум, фиреште, ну путем ведя лумина соарелуй каре стрэлучеште ын досул норилор, дар ва трече ун вынт ши-л ва курэци.
21Тепер не видко ясного сьвітла зпоза хмар, але повіє вітер, і проясниться.
22Де ла мязэноапте не вине аурора ши че ынфрикошатэ есте мэреция каре ынконжоарэ пе Думнезеу!
22Сьвітла погода приходить із півночі, а кругом Бога страшна величність.
23Пе Чел Атотпутерник ну-Л путем ажунӂе, кэч есте маре ын тэрие, дар дрептул ши дрептатя деплинэ Ел ну ле фрынӂе.
23Вседержитель! Ми розумом дослїдити не можем його. Він великий силою, судом і повнотою правосуду. Він же нїкого й не пригнїтає.
24Де ачея, оамений требуе сэ се тямэ де Ел; Ел ну-Шь ындряптэ привириле спре чей че се кред ынцелепць.”
24То нехай впокоряються перед ним люде, й нехай дрожать перед ним усї, що в серцї мають себе за мудрих!
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.