Йов 3
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Дупэ ачея, Йов а дескис гура ши а блестемат зиуа ын каре с-а нэскут.
1Аж ось отворив Йов уста свої й проклинав день уродин своїх.
2А луат кувынтул ши а зис:
2І почав Йов говорити:
3„Блестемате сэ фие зиуа ын каре м-ам нэскут ши ноаптя каре а зис: ‘С-а зэмислит ун копил де парте бэрбэтяскэ!’
3Нехай би (був) щез день, коли я на сьвіт родився, й ніч, коли проречено: Зачався чоловік!
4Префакэ-се ын ынтунерик зиуа ачея, сэ ну Се ынгрижяскэ Думнезеу де еа дин чер ши сэ ну май стрэлучяскэ лумина песте еа!
4Нехай би той день був темрявою; і нехай би Бог на висотї не згадав (був) про його, й нехай би ясність не засияла (була) над ним!
5С-о куприндэ ынтунерикул ши умбра морций, норь грошь сэ винэ песте еа ши негурь де песте зи с-о ынспэймынте!
5Нехай би затьмила (була) його темрява й густа тїнь смертна; нехай би обняла його густа мрака, нехай би (були) лякались його, неначе палючого жару!
6Ноаптя ачея! С-о акопере ынтунерикул, сэ пярэ дин ан, сэ ну май фие нумэратэ ынтре лунь!
6А ніч тая — нехай би (була) в мороцї потонула, нехай би не лїчилась між днями в року, й не входила в рахубу в місяцях!
7Да, стярпэ сэ фие ноаптя ачея, дукэ-се веселия дин еа!
7О, ніч тая — нехай би була вона безлюдна, й не озивались в нїй веселощі!
8Блестематэ сэ фие де чей че блестемэ зилеле, де чей че штиу сэ ынтэрыте левиатанул;
8Нехай би її (були) прокляли ті, що проклинають день, та готові й дракона розбудити!
9сэ се ынтунече стелеле дин амургул ей, ын задар сэ аштепте лумина ши сэ ну май вадэ ӂенеле зорилор зилей!
9Нехай би (були) зорі її розсьвіту померкли; нехай би ждала (була) сьвітла, а воно не приходило й щоб не побачила (була) поранньої зарі,
10Кэч н-а ынкис пынтечеле каре м-а зэмислит, нич н-а аскунс суферинца динаинтя окилор мей.
10За те, що не зачинила дверей матерньої утроби, й не закрила горя перед очима моїми!
11Де че н-ам мурит ын пынтечеле мамей меле? Де че ну мь-ам дат суфлетул ла еширя дин пынтечеле ей?
11Чом я не вмер, виходячи з утроби, і не сконав, як вийшов із живота?
12Де че ам гэсит ӂенункь каре сэ мэ примяскэ? Ши цыце каре сэ-мь дя лапте?
12Про що мене взято на колїна? про що було менї ссати груди?
13Акум аш фи кулкат, аш фи лиништит, аш дорми ши м-аш одихни
13Тепер би лежав я й спочивав; спав би й був би спокоєн
14ку ымпэраций ши чей марь де пе пэмынт, каре шь-ау зидит фалниче морминте,
14З царями та з владиками земними, що забудовували собі пустинї,
15ку домниторий каре авяу аур ши шь-ау умплут каселе ку арӂинт.
15Або з князями, що золотом блищали, сріблом свої палати збогачали;
16Сау н-аш май фи ын вяцэ, аш фи ка о стырпитурэ ынгропатэ, ка ниште копий каре н-ау вэзут лумина!
16Або як збігленя невидиме, як дїти, що не побачили сьвіта.
17Аколо ну те май некэжеск чей рэй, аколо се одихнеск чей слеиць де путерь.
17Там проступники перестають наводити страх, там спочивають ті, що вичерпали сили.
18Аколо чей пушь ын ланцурь сунт лэсаць тоць ын паче, ну май ауд гласул асуприторулуй;
18Там вязнї, сковані до купи, відпочивають, і не чують крику наставника.
19чел май мик ши чел маре сунт тот уна аколо, ши робул скапэ де стэпынул сэу.
19Малий і великий там собі рівні, а невольник вільний від пана свого.
20Пентру че дэ Думнезеу луминэ челуй че суферэ ши вяцэ челор амэрыць ла суфлет,
20Про що дане нуждареві сьвітло, про що життє тим, що їм на душі гірко,
21каре аштяптэ моартя, ши ну вине, мэкар кэ о дореск май мулт декыт о комоарэ,
21Що ждуть смертї, а її нема, що копали б за нею раднїйше, нїж за скарбом;
22каре н-ар май путя де букурие ши де веселие дакэ ар гэси мормынтул?
22Вони зрадїли б без міри, одушевились би, коли б знайшли свою там домовину.
23Пентру че, зик, дэ Ел луминэ омулуй каре ну штие ынкотро сэ мяргэ, пе каре ыл ынгрэдеште Думнезеу дин тоате пэрциле?
23На що тому на сьвітї жити, кого Господь обняв ночною тьмою й загородив дорогу?
24Суспинеле ымь сунт храна де тоате зилеле ши жаля ми се варсэ ка апа.
24Зітхання мої випереджують їжу мою, а стогнання мої ллються, як вода;
25Де че мэ тем, ачея ми се ынтымплэ; де че мь-е фрикэ, де ачея ам парте!
25Бо страшне, чого я боявся, те й постигло мене, й перед чим тремтїв я, те склалось надо мною.
26Н-ам нич линиште, нич паче, нич одихнэ, ши неказул дэ песте мине.”
26Нема менї миру, нема спокою, нема відради: прийшло на мене саме нещастє!
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.