Job 3
World English BibleTranslation
World English Bible
Kulish and Puluj Bible (1905)
1After this Job opened his mouth, and cursed the day of his birth.
1Аж ось отворив Йов уста свої й проклинав день уродин своїх.
2Job answered:
2І почав Йов говорити:
3“Let the day perish in which I was born, the night which said, ‘There is a boy conceived.’
3Нехай би (був) щез день, коли я на сьвіт родився, й ніч, коли проречено: Зачався чоловік!
4Let that day be darkness. Don’t let God from above seek for it, neither let the light shine on it.
4Нехай би той день був темрявою; і нехай би Бог на висотї не згадав (був) про його, й нехай би ясність не засияла (була) над ним!
5Let darkness and the shadow of death claim it for their own. Let a cloud dwell on it. Let all that makes the day black terrify it.
5Нехай би затьмила (була) його темрява й густа тїнь смертна; нехай би обняла його густа мрака, нехай би (були) лякались його, неначе палючого жару!
6As for that night, let thick darkness seize on it. Let it not rejoice among the days of the year. Let it not come into the number of the months.
6А ніч тая — нехай би (була) в мороцї потонула, нехай би не лїчилась між днями в року, й не входила в рахубу в місяцях!
7Behold, let that night be barren. Let no joyful voice come therein.
7О, ніч тая — нехай би була вона безлюдна, й не озивались в нїй веселощі!
8Let them curse it who curse the day, who are ready to rouse up leviathan.
8Нехай би її (були) прокляли ті, що проклинають день, та готові й дракона розбудити!
9Let the stars of its twilight be dark. Let it look for light, but have none, neither let it see the eyelids of the morning,
9Нехай би (були) зорі її розсьвіту померкли; нехай би ждала (була) сьвітла, а воно не приходило й щоб не побачила (була) поранньої зарі,
10because it didn’t shut up the doors of my mother’s womb, nor did it hide trouble from my eyes.
10За те, що не зачинила дверей матерньої утроби, й не закрила горя перед очима моїми!
11“Why didn’t I die from the womb? Why didn’t I give up the spirit when my mother bore me?
11Чом я не вмер, виходячи з утроби, і не сконав, як вийшов із живота?
12Why did the knees receive me? Or why the breast, that I should nurse?
12Про що мене взято на колїна? про що було менї ссати груди?
13For now I should have lain down and been quiet. I should have slept, then I would have been at rest,
13Тепер би лежав я й спочивав; спав би й був би спокоєн
14with kings and counselors of the earth, who built up waste places for themselves;
14З царями та з владиками земними, що забудовували собі пустинї,
15or with princes who had gold, who filled their houses with silver;
15Або з князями, що золотом блищали, сріблом свої палати збогачали;
16or as a hidden untimely birth I had not been, as infants who never saw light.
16Або як збігленя невидиме, як дїти, що не побачили сьвіта.
17There the wicked cease from troubling. There the weary are at rest.
17Там проступники перестають наводити страх, там спочивають ті, що вичерпали сили.
18There the prisoners are at ease together. They don’t hear the voice of the taskmaster.
18Там вязнї, сковані до купи, відпочивають, і не чують крику наставника.
19The small and the great are there. The servant is free from his master.
19Малий і великий там собі рівні, а невольник вільний від пана свого.
20“Why is light given to him who is in misery, life to the bitter in soul,
20Про що дане нуждареві сьвітло, про що життє тим, що їм на душі гірко,
21who long for death, but it doesn’t come; and dig for it more than for hidden treasures,
21Що ждуть смертї, а її нема, що копали б за нею раднїйше, нїж за скарбом;
22who rejoice exceedingly, and are glad, when they can find the grave?
22Вони зрадїли б без міри, одушевились би, коли б знайшли свою там домовину.
23Why is light given to a man whose way is hidden, whom God has hedged in?
23На що тому на сьвітї жити, кого Господь обняв ночною тьмою й загородив дорогу?
24For my sighing comes before I eat. My groanings are poured out like water.
24Зітхання мої випереджують їжу мою, а стогнання мої ллються, як вода;
25For the thing which I fear comes on me, that which I am afraid of comes to me.
25Бо страшне, чого я боявся, те й постигло мене, й перед чим тремтїв я, те склалось надо мною.
26I am not at ease, neither am I quiet, neither do I have rest; but trouble comes.”
26Нема менї миру, нема спокою, нема відради: прийшло на мене саме нещастє!
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.