ایّوب 3
Old Persian Version (ترجمه قدیم)Translation
Old Persian Version (ترجمه قدیم)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1و بعد از آن ایوب دهان خود را باز کرده، روز خود را نفرین کرد.
1Аж ось отворив Йов уста свої й проклинав день уродин своїх.
2و ایوب متکلم شده، گفت:
2І почав Йов говорити:
3«روزی که در آن متولد شدم، هلاک شود و شبی که گفتند مردی در رحم قرار گرفت،
3Нехай би (був) щез день, коли я на сьвіт родився, й ніч, коли проречено: Зачався чоловік!
4آن روز تاریکی شود. و خدا از بالا بر آن اعتنانکند و روشنایی بر او نتابد.
4Нехай би той день був темрявою; і нехай би Бог на висотї не згадав (був) про його, й нехай би ясність не засияла (була) над ним!
5تاریکی و سایه موت، آن را به تصرف آورند. ابر بر آن ساکن شود. کسوفات روز آن را بترساند.
5Нехай би затьмила (була) його темрява й густа тїнь смертна; нехай би обняла його густа мрака, нехай би (були) лякались його, неначе палючого жару!
6و آن شب را ظلمت غلیظ فروگیرد و در میان روزهای سال شادی نکند، و به شماره ماهها داخل نشود.
6А ніч тая — нехай би (була) в мороцї потонула, нехай би не лїчилась між днями в року, й не входила в рахубу в місяцях!
7اینک آن شب نازاد باشد. و آواز شادمانی در آن شنیده نشود.
7О, ніч тая — нехай би була вона безлюдна, й не озивались в нїй веселощі!
8لعنت کنندگان روز، آن را نفرین نمایند، که در برانگیزانیدن لویاتان ماهر میباشند.
8Нехай би її (були) прокляли ті, що проклинають день, та готові й дракона розбудити!
9ستارگان شفق آن، تاریک گردد و انتظار نوربکشد و نباشد، و مژگان سحر را نبیند،
9Нехай би (були) зорі її розсьвіту померкли; нехай би ждала (була) сьвітла, а воно не приходило й щоб не побачила (була) поранньої зарі,
10چونکه درهای رحم مادرم را نبست، و مشقت را ازچشمانم مستور نساخت.
10За те, що не зачинила дверей матерньої утроби, й не закрила горя перед очима моїми!
11«چرا از رحم مادرم نمردم؟ و چون از شکم بیرون آمدم چرا جان ندادم؟
11Чом я не вмер, виходячи з утроби, і не сконав, як вийшов із живота?
12چرا زانوها مراقبول کردند، و پستانها تا مکیدم؟
12Про що мене взято на колїна? про що було менї ссати груди?
13زیرا تا بحال میخوابیدم و آرام میشدم. در خواب میبودم واستراحت مییافتم.
13Тепер би лежав я й спочивав; спав би й був би спокоєн
14با پادشاهان و مشیران جهان، که خرابهها برای خویشتن بنا نمودند،
14З царями та з владиками земними, що забудовували собі пустинї,
15یابا سروران که طلا داشتند، و خانه های خود را ازنقره پر ساختند.
15Або з князями, що золотом блищали, сріблом свої палати збогачали;
16یا مثل سقط پنهان شده نیست میبودم، مثل بچه هایی که روشنایی را ندیدند.
16Або як збігленя невидиме, як дїти, що не побачили сьвіта.
17در آنجا شریران از شورش باز میایستند، و درآنجا خستگان میآرامند،
17Там проступники перестають наводити страх, там спочивають ті, що вичерпали сили.
18در آنجا اسیران دراطمینان با هم ساکنند، و آواز کارگذاران رانمی شنوند.
18Там вязнї, сковані до купи, відпочивають, і не чують крику наставника.
19کوچک و بزرگ در آنجا یکاند. وغلام از آقایش آزاد است.
19Малий і великий там собі рівні, а невольник вільний від пана свого.
20چرا روشنی به مستمند داده شود؟ و زندگی به تلخ جانان؟
20Про що дане нуждареві сьвітло, про що життє тим, що їм на душі гірко,
21که انتظار موت را میکشند و یافت نمی شود، و برای آن حفره میزنند بیشتر از گنجها.
21Що ждуть смертї, а її нема, що копали б за нею раднїйше, нїж за скарбом;
22که شادی وابتهاج مینمایند و مسرور میشوند چون قبر رامی یابند؟
22Вони зрадїли б без міри, одушевились би, коли б знайшли свою там домовину.
23چرا نور داده میشود به کسیکه راهش مستور است، که خدا اطرافش را مستورساخته است؟
23На що тому на сьвітї жити, кого Господь обняв ночною тьмою й загородив дорогу?
24زیرا که ناله من، پیش از خوراکم میآید و نعره من، مثل آب ریخته میشود،
24Зітхання мої випереджують їжу мою, а стогнання мої ллються, як вода;
25زیرا ترسی که از آن میترسیدم، بر من واقع شد. و آنچه از آن بیم داشتم بر من رسید.
25Бо страшне, чого я боявся, те й постигло мене, й перед чим тремтїв я, те склалось надо мною.
26مطمئن و آرام نبودم و راحت نداشتم وپریشانی بر من آمد.»
26Нема менї миру, нема спокою, нема відради: прийшло на мене саме нещастє!
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.