ایّوب
Chapter 29
Old Persian Version (ترج…
vs Kulish and Puluj B…
Aa
Text size
Line width
Verse numbers
Old Persian Version (ترجمه قدیم)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1و ایوب باز مثل خود را آورده، گفت:
1І повів Йов далїй поважну мову свою й говорив:
2«کاش که من مثل ماههای پیش می‌بودم و مثل روزهایی که خدا مرا در آنها نگاه می‌داشت.
2О, коли б я був такий, як у тих місяцях, що минули, як у ті днї, коли Бог ще стеріг мене;
3هنگامی که چراغ او بر سر من می‌تابید، و با نور او به تاریکی راه می‌رفتم.
3Коли його сьвітло ще блищало в мене над головою, й я при сьвітлї (ласки) його ходив посеред темряви;
4چنانکه در روزهای کامرانی خود می‌بودم، هنگامی که سر خدا بر خیمه من می‌ماند.
4Як в молодощах моїх ласка Божа витала понад наметом моїм;
5وقتی که قادر مطلق هنوز با من می‌بود، و فرزندانم به اطراف من می‌بودند.
5Коли то Вседержитель був ще зо мною, а дїти мої кругом мене;
6حینی که قدمهای خود را باکره می‌شستم و صخره، نهرهای روغن را برای من می ریخت.
6Коли то дороги мої залиті були молоком, а скеля точила потоки олїї!
7چون به دروازه شهر بیرون می‌رفتم وکرسی خود را در چهار سوق حاضر می‌ساختم.
7Тодї виходив я, було до воріт міста, й уставляв на майданї сїдалище себі,
8جوانان مرا دیده، خود را مخفی می‌ساختند، وپیران برخاسته، می‌ایستادند.
8Хлопцї загледять мене, й ховаються, старцї встають і стоять;
9سروران از سخن‌گفتن بازمی ایستادند، و دست به دهان خودمی گذاشتند.
9Значні здержуються від бесїди й кладуть палцї на уста свої.
10آواز شریفان ساکت می‌شد وزبان به کام ایشان می‌چسبید.
10Голос старшин умовкає, а язик прилипає до піднебіння в їх.
11زیرا گوشی که مرا می‌شنید، مرا خوشحال می‌خواند و چشمی که مرا می‌دید، برایم شهادت می‌داد.
11Ухо, що почує мене, вже й благословляє мене; око, що бачить мене, вже мене й величає;
12زیرافقیری که استغاثه می‌کرد او را می‌رهانیدم، ویتیمی که نیز معاون نداشت.
12Бо рятував терплячого, що голосив, і сироту безпомочного.
13برکت شخصی که در هلاکت بود، به من می‌رسید و دل بیوه‌زن راخوش می‌ساختم.
13Хто погибав, того благословеннє приходило на мене, а серцю вдовицї подавав я відраду.
14عدالت را پوشیدم و مراملبس ساخت، و انصاف من مثل ردا و تاج بود.
14Я одягавсь у справедливість, а суд мій окрашував мене, мов мантиєю й вінцем.
15من به جهت کوران چشم بودم، و به جهت لنگان پای.
15Я був очима слїпому й ногами кульгавому;
16برای مسکینان پدر بودم، و دعوایی را که نمی دانستم، تفحص می‌کردم.
16Я був батьком убогим і всяку справу незнану розбірав я розважливо.
17دندانهای آسیای شریر را می‌شکستم و شکار را ازدندانهایش می‌ربودم.
17Злюцї торощив я челюстї і виривав із зубів у його здобичу.
18«و می‌گفتم، در آشیانه خود جان خواهم سپرد و ایام خویش را مثل عنقا طویل خواهم ساخت.
18От і мовляв я собі: Вмру я в свойму гнїздї й днїв моїх буде много, як піску;
19ریشه من به سوی آبها کشیده خواهدگشت، و شبنم بر شاخه هایم ساکن خواهد شد.
19Корінь мій відкритий буде приступови води, й роси ночувати муть на галуззю мойму.
20جلال من در من تازه خواهد شد، و کمانم دردستم نو خواهد ماند.
20Слава моя не зостарієсь, а лук мій останесь кріпким у руцї в мене.
21مرا می‌شنیدند و انتظارمی کشیدند، و برای مشورت من ساکت می‌ماندند.
21Бувало, слухали мене, й дожидали мовчки поради моєї.
22بعد از کلام من دیگر سخن نمی گفتند و قول من بر ایشان فرو می‌چکید.
22Слів моїх уже й не розбірали, слова мої капали дощиком на них.
23و برای من مثل باران انتظار می‌کشیدند و دهان خویش را مثل باران آخرین باز می‌کردند.
23Дожидали мене, й, як (земля) до опізненого дощу, отвирали роти свої.
24اگر بر ایشان می‌خندیدم باور نمی کردند، و نور چهره مرا تاریک نمی ساختند.
24Бувало, всьміхнусь до них — а вони й не довіряють; веселого лиця мого нїколи не омрячили.
25راه را برای ایشان اختیار کرده، به ریاست می‌نشستم، و در میان لشکر، مثل پادشاه ساکن می‌بودم، و مثل کسی‌که نوحه‌گران را تسلی می‌بخشد.
25Я назначав поступки їх, і засїдав на передньому місцї, та жив, нїби царь проміж своїм військом, як утїшитель плачучих.

Tip: use the ← and → keys to turn chapters.